Вирішив і я писати свою історію володіння автомобілем. Вибірупав на цей апарат зовсім випадково. Я сам затятий шанувальникмарки «Honda» і перед цим володів Honda. Accord 3 gen.В кузовіседан, завжди мріяв про Honda Accord 7 gen., але мрія вона і ємрія, щоб мріяти поки вона не здійсниться (впевнено рухаючись повибраному вектору). Автомобілі в рамках сімейного бюджету натрапилина дуже рідкісну в наших краях марку авто «Rover».Почитавшивідгуки, ознайомившись з технічною документацією було прийняторішення, зупинити свій вибір на даній марці та моделі з індексом«400».
Зателефонувавши з продавцем, погодили час і місце для перегляду таознайомлення з «Rover» з туманного Альбіону, їдемо., зі шкірянимубитим салоном і «обдертими» картами дверей.Поглянули, помацали, завелися, проїхалися, обговорили з продавцем деталі та прийнялирішення, ще подивитися варіанти (якщо чесно хотіли авто в кузовіседан, та й сам продавець був цікавою людиною, практично набудь-яке задане запитання відповідало – «я не знаю, їде, їде, неїде їду в СТО»). Зателефонували з продавцем, поговорили тадомовилися про перегляд.
За вікном 20 лютого, вечір-темно, ближче до 20:00 зустрілися зпродавцем. Машинка стояла під вуличним ліхтарем, що охочеосвітлював її не помиту лакофарбову рельєфну поверхню. Озброївшисьдодатковим ліхтариком, я взявся до огляду. Ось чесно скажу, що ядивився і що я бачив у той момент важко передати, все відбувалосяяк казка (косяків по машині не те що багато їх сила-силенна впроцесі написання борт журналу постараюся все висвітлити).Домовилися про ціну з продавцем потиснули руки (до речі сказатидуже хороша людина, але в якийсь момент він забив на авто, молодадружина, дитина все буває).
21 лютого ранок, ближче до 10:00 зателефонував з продавцем ідомовилися про зустріч у ДАІ для здійснення угоди зкупівлі-продажу. 416»-зеленого кольору. Втомлений, але з палаючимиочима їду потихеньку додому паралельно, знайомлячись з новимпідопічним.
23 лютого в Україну прийшла справжня зима, мабуть, вона забула абопроспала два з половиною місяці. Морози -20, сніг. На початкуберезня все засипало снігом, а машинка тим часом тихо стояла підбілою ковдрою березневого снігу і чекала, коли вона зможе показатиновому власнику хворі місця, щоб він їх вилікував, а вона у своючергу на знак подяки підкорить разом з ним десятки тисячкілометрів… Поки «весняна зима» набирала обертів, були зробленіперші замовлення ліків, але це інша історія. І так історіяволодіння «Rova – смарагд» починається)))
