Як мовиться to make long story short… або російською "коротко"!
У 2005 році я вирішив що час купувати собі машину - мужик я чині? !Почав переглядати журнали та інет-оголошення.Шукав заднійпривід, 2 двері, Японія дуже бажано :)
Селіка-Супра).Дуже гарна машинка! Вже хотів брати, домовився зпродавцем... А потім ми поїхали до знайомих на СТОподивитися.Вердикт - дна немає, приварюватися ні до чого...
Дуже шкода, але я її не взяв.Дійшли чутки, що її забрали ірозібрали потім на запчастини... Дуже шкода якщо так і є.
Але після цього я знайшов її. Вона мене — вона їхала повзмаршрутку, в якій їхав друг... Він записав номер телефону зоголошення на склі, сказав мені і в той же обід ми були біля неї їїдивилися.За пару днів до нового року 2005-6 вона стала офіційномоєю! :)
Свіжопофарбована, 1.8 турбо, СА18ЕТ, 135 сил, гідропідсилювач, електродзеркала, електроскла, люк — про що ще можна буломріяти?
< /p>
Тому були куплені 2 мотори CA18DET від S13 — хотів зібрати з двоходин нормальний, не вийшло Докуплено ще 100500 дрібних і не дужедрібних запчастин, підготовлено у професійній майстерні (розточування, хонінгування тощо) .Д.) - збирав все сам. І нарешті— вуаля! У мене СА18ДИТ, 175 сил. Купа блискучих залізяків з ібеявже була від старого мотора - раніше ставив. А саме інтеркулер іблоуоф. Потім була довга і нудна малярка — ненавиджу займатисякузовщиною… Але результат винагородив мене.
Справа була саме влітку. Я покатався Україною, був навітьміні-зліт в Одесі. Коротше нарешті після 3-х років у мене є жива, нормально пофарбована і їдуча 7 сек до 100 км/год машина!
Але радів я недовго... Місяці 3-4... Буквально до 22 серпня 2009року.
Я повертав, тіло мене не помітило (білу машину! всі габаритипрацювали! ) і в'їхало в мене стоячого на гальмах на швидкості під80 км/год… На моєму місці, думаю, кожен би взяв із нього гроші, продав залишки та взяв іншу машину. Але я відразу знав, що такпросто все не закінчиться з моєю Сливою — надто багато я в неївклав душі та грошей. Тому понеслося… Через місяць — першийтест-драйв. Ну і врешті-решт фарбування. Тож вона стала чорно-біла.Хотів це поєднання, але не хотів аналогій з пандою-хачироку, томулінія чорного вище, по молдингу. Там же й скуштував іташу —наклейки з аніме-дівчинками, сподобалося. Потім раптом меніперестав подобатися чорний низ, і прямо за день до чергового зльотув гаражі перекинули його в білий. Поїздила трохи біла. Потім буланова Іташа на тему Євангелія. Потім наклейки обдерлися і зносилися— їздив якийсь час голий. Потім вирішив, що гонка — різані крила, мінус салон, все як треба. Потім туди знову наклеївся Євангеліонтакий самий. Потім назад до стоклука, білий, рівні крила, плюссалон.
Тепер — повний черговий викрас у білий із блискітками. І новаІташа. Їхав я якось у своїй підджопній мазді 121 і слухав Раммштайн(Mutter/Links 234) — і зрозумів, що це гарне поєднаннязагалом:японський стиль із німецькою ідеєю. І ось така вона тепер –Укропський Рейх схвалює, Слава Нації – Смерть Ворогам! :)
