Загалом, мрія у мене з дитинства була.
На машинці, та з вітерцем, та по дорогах країни. Ну і не тільки. Нуви зрозуміли.
Бо батьківські муки (у вигляді 6 років суворого режиму в школімистецтв) не пройшли даремно, так і завелося, що я у матінки зтатком естет, а тому, при виборі першого авто для себе коханого, зовнішній вигляд мав значення більше, ніж концепція автомобіля./>
Вибір був між таврією і вищезгаданим, але оскільки потреби були ажніяк не сраковозітельние (возити мені треба було Огого, а точнішеколонки та іншу музичну апаратуру), рішення залишилося за великим імогутнім.
Моїми основними вимогами були "до штуки баксів", "шоб їздив", "шобвсе влазило", "шоб багато не брав". На дідовій таврії, з витратоюмене москаль, звісно, засмутив. Зате скільки всього залазило! Казка.
Про решту я розповім вже безпосередньо в БП, якщо комусьцікаво)
