Історія цього автомобіля починається з того, що мій дід завждихотів Волгу. Спочатку 21-ю, а потім, коли вийшла 24-ка, вона сталайого мрією. Він зібрав на неї грошей, а саме 16000 рублів, і, збратом мого батька, тобто моїм дядьком, вони вирушили до Молдови доБендерів, щоб купити Волгу.Приїхавши туди, їм сказали: "волгипродаються лише за дозволом Ради Міністрів Молдови. Але незасмучуйтеся, зате ви можете купити Москвич Люкс версії майжевдвічі дешевше, тобто за 8750 рублів. Нашій родині і з'явивсяМосквич 2140 SL Люкс.
Пригнавши його додому, мій батько помітив, що обігрів заднього склавідсутній, а задні ліві двері дуже туго відчиняються, до того ж підзаднім сидінням були осколки скла. Двері взагалі пересталивідчинятися і на заднє сидіння можна було потрапити тільки з задніхправих дверей. Хоч це не була Волга, дід все одно дуже любив цейавтомобіль і намагався дуже добре доглядати його і досить багатоїздив. Після того, як моєму дядькові знадобився автомобіль, вінзабрав Москвич і почав їздити, при цьому не добре доглядаючи його, а щоб дід не знав, скільки саме кілометрів дядько наїздив. Відтого, що дядько, а потім і мій батько експлуатували Москвич у всімислимі та немислимі погодні умови без підкрильників і ніколи незчищали бруд набитий під крилами, вони почали гнити і до того жсильно. Дядько купив ВАЗ 2106 і повернув Москвич додому. Янародився, а дідусь невдовзі помер і машина перейшла батькові. Папаніколи особливо не любив техніку і не доглядав Москвича.
Мені було вже 10 років, коли в гнилі дірки в крилах можна булопросунути кулак. Брат мами, мій другий дядько (любить техніку, якмаленьких дітей) якось приїхавши, увійшов у ступор, побачивши на щоперетворюється Москвич. Він наполягав на тому, щоб ми пригнали йогодо нього, де в нього є друг, який займається ремонтом автомобілів.Ми з татом перегнали його до дядька. Моквіч розібрали, ідеальнопроварили, замінили всі онілі або панелі, що підгнили, іпофарбували в колір, який є зараз (заводський колір був лимонножовтий). Розібравши салон, майстри зрозуміли, що ще притранспортуванні Москвича до Молдови, його притиснули зверху, відчого лопнуло рідне заднє скло і від цього двері пересталивідчинятися. Та й до того ж виявили те, що Москвич бував у аварії.Пізніше ми з татом дізналися у дядька, що в Одесі трамвай заїхавпричіпною залізякою до лівого заднього порога Москвича. Він відразуж виправив проблему, але майстри, звичайно, помітили це. Загаломдах виправили і ліві задні двері почали відкриватися і закриватисяідеально. Правда донорські кузовні частини були зі звичайного 2140року, тобто без чорних смужок на боковинах, тому зараз Москвич безних і замість шильдиків SL на передніх крилах стоять шильдикиMoskvitch 1500. Клеїти чорні накладки заново не стали. Москвичзібрали, пригнали додому і досі ми на ньому їздимо. Заразпроводиться ремонт двигуна, тому фото поки що таке, щоб булопоняття про колір авто. Інших фото на телефоні немає, на жаль, алескоро фото будуть.
