На грунті істеричних криків про те, що таке добре і що таке погано, щодо новинки від АвтоВАЗ - LADA Vesta, мене потягнуло згадати про один дуже кумедний випадок у моєму житті - період, коли в сім'ї виявився ще один ВАЗ. Скажу відразу, ви можете підписатися на цей бортовик, тому що я його заповнюватиму записами з життя цього авто в минулий час, нарешті дойду до продажу, і на цьому всі зможуть сміливо відписатися, тому що примітного більше нічого не стане, бо більше знати такого виробника і юзати його дітища я не маю наміру. Саме цей екземпляр мене переконав повною мірою.
А тепер черпнемо трохи історії… Ішов 2009 рік, ставало ясно, що дев'ятка себе відкатала. І для мене вона стала повільною в ралі, і взагалі кузов після п'яти років експлуатації починав де-не-де пробиватися іржею. Постало питання нового автомобіля для сімейних цінностей, а саме — перевезення собаки, сім'ї на пікнік та інше. Виграшним тут був однозначно універсал. Я наполягав на виборі живого рестайлового 405 break, а можливо й навіть 406, не виключався і ВХ. Але мій компаньйон у цьому питанні — маман — була непохитною. Її тоді мучила ідея, що машина має бути новою і точка. З нових, з невеликим підсмоктуванням кредитних коштів з банку вимальовувався знову-таки ВАЗ. Якраз за рік до цього мій одногрупник і старий товариш купив собі 2112, доплативши 500 $, щоб це був саме тольятінець. Ще дивлячись за Тохіним досвідом, я напружувався як електрика і чув, що з дев'яткою просто трапився дикий фарт нам, але маман була непохитна. Зрештою у мене залишалася ще 21093 та СГ. Тож я був за себе спокійний. При цьому в планах стояла заміна дев'ятки на 309.
Так що у грудні 2009 року відбулася покупка.






