Коли мені виповнилося 2 роки, мій дід розлучився зі своєю "копійкою" кольору гнилої вишні і взяв цей темно-бежевий ВАЗ 2106 здвигуном об'ємом 1300 куб. См. Як виявилося потім, була можливістькупити таку ж машину кольору "дипломат", але тоді довелося б митиїї в 10 разів частіше))). .
Наприкінці 80-х на ній було здійснено кілька сімейних подорожей доКарпат (ми тоді щороку влітку їздили відпочивати з друзями намашинах на Західну Україну). Машина використовувалася виключно длядачних поїздок раз на тиждень у сезон, частково через це вона домене потрапила з таким малим пробігом — 115 тис. Км. Дід їздив намашині акуратно (місто 60, траса 90), їздив на ній не дуже багато (шалені кілометражі він намотував на робочих вантажівках.) Взимкузмусити вигнати машину з гаража було нереально - всю зиму машинастояла в гаражі.
На цій машині я вчився їздити — спочатку років у 5-6 сидів кермувавна колінах, потім, як тільки ноги почали діставати до педалей булипоїздки по дачах і доріжках, вільних від "вартових порядку" (знайома всім водіям до нудоти картина))). Незадовго до того, як яотримав права, сталася образлива подія. На початку весни, коли щесніг лежав місцями на дорозі, один старіючий баран на іржавій білійЖизі втратив керування на снігу (навіщо він так летів, я так і незрозумів) і ввалив нашу машину, яка за всі ці роки не була жодногоразу цокнута . Дід був засмучений, я теж. Машину зробили, але неособливо якісно, тож зараз візуально можна визначити наслідки.Несуча частина кузова була цілою, міняли крила, задню панель і подрібниці. У 18 років я отримав права і 2-3 роки радів будь-якомуприводу сісти покататися, а якщо їх довго не було — катався простотак :). Близько 3 років тому почав їздити на роботу машиною і дідпередав її повністю мені. Спочатку на роботу "туди і назад", потім, у міру змін у специфіці роботи, почав їздити дедалі більше. Нинівже цілий день за кермом, по роботі та у справах доводитьсякрутитися дуже багато.
Цього року після смерті діда переоформив її на себе. З номерамивийшла цікава ситуація. Минулий номер був Д 66 27 НІ (у сумі 21 -очко). Коли забирав номери, особливо не вдивлявся, прикрутив іпоїхав. Вже у дворі тато грит — порахуй цифри на номері… Яофігел! ))) Бувають збіги.
Тепер по залізу. Останні 2 роки почала потихеньку брати масло іпогано тягнути. Зробив головку блоку (сальники, клапана) і післяцього масло почало гребти, як ненормальна. Так я проїздив близькороку, коли став вибір або продавати її і брати Самару, або робитицю. Робити цю мені не хотілося з кількох дрібних причин і однієївеликої — зі зростом 190 см. При поїздках на великі відстанідавалася взнаки ідіотська посадка "коліни біля вух" і ноги нулістрашно. Виправити цю ситуацію практично неможливо — педалі невідсунеш і важіль КПП теж, тож рухати сидіння — марнування коштів ічасу. Поки я думав і вибирав настала амба - двигун дійшов докондиції і їздити на ній стало нереально. Мотор у березні цьогороку таки було зроблено))). Плюс зробив дещо за підвіскою тарізними дрібницями. Втім, поки що так і їжджу. За всі ці рокимашина стала членом сім'ї, якоюсь рідною істотою :). Меніподобається її м'якість підвіски, салон. Зовнішній вигляд та салонспеціально залишив таким, яким її викотили із заводу, повний стік.
