Не люди, а виродки, або як я побив нове скло.

Пару місяців тому поставив нове лобове скло замість староготріснутого (удар від каменю). 2 місяці їздив, радів хорошомуогляду.
Сьогодні потрібно було поїхати на 100 км від міста по роботі.Передодним із населених пунктів розминаємося з трьома вантажівками, щоїдуть мені назустріч.Тут починається головне.
3 дебіла (інших слів нема) везли щебінь дрібної фракції в довгихпричепах. Було додуматися везти його без тенту зверху, завантаженими догори з горою.За всіма трьома летів некислий шлейф здрібного каміння, який мене 3 рази і накрив.Сказати, що булонеприємно — не сказати нічого. Виявив, що на ньому купа маленькихсколів по всій поверхні 210 грн (близько 26 у.О.), які я заплативза скло, як би і не дуже великі гроші, але один хрін прикро...:(
> Причому, найбільше прикро не через гроші, а через скотинеставлення одних людей до інших та їх власності.