З самого дитинства я мріяв про таку машину, тому що у мого дідабула саме Волга, хоч і 24-10. І коли він приїжджав до нас з Москви, то я із захопленням сідав за кермо і уявляв себе водієм, я досіпам'ятаю той особливий запах Волги, який тепер щодня відчуваю, припоїздці на вже своєму авто. З мого дитинства, адже тоді ця машинабула для мене тим самим еталоном зручності, простору і простоестетичної краси... Коли я бачив Волгу, то відвертався відпочатківців заповнювати дороги іномарок... Вона пливла серед тихнепоказних беушек, наче круїзний лайнер серед дрібних яхт.частенько відкривав Довідник Автомобілів СРСР і з цікавістюрозглядав її фото, ще й ще раз перечитував її характеристики і всетак само уявляв себе за кермом цього авто… Але я подорослішав. Тіймрії... Точніше, замінив її трохи іншою мрією:здобути золоту медальза навчання. І ось одного разу на початку 11 класу батько взяв менез собою на роботу. Він підвів мене до двох "кузовів", які стоялиміж купами цегли, і сказав, що якщо я закінчу навчання із золотоюмедаллю, то зможу вибрати одну з них... Тільки після цього я змігдетальніше розглянути... Хм... Загалом, під шаром пилу, бруду таіржі впізнавались риси, про які я колись мріяв! Втілення однієїмрії реалізовувало іншу! Це були дві Волги:чорна 24ка та біла 24м (назвемо її так, бо це справді була перехідна модель). Але з чорноювиявилися проблеми з документами і її довелося здати в брухт… Колиж настав той момент, коли я приніс заповітний знак пошани додому, то батько одразу ж дав мені доручення:Розібрати білу Волгу! Черезкілька днів все те, що залишалося всередині, було вивалено назовніі акуратно складовано. Благо, розбирати там було особливо немачого:чоловік минулої господині пропив з неї все, що можна булолегко зняти/скрутити/відламати… Так почалася історія моєїВолги…
Були знайдені відсутні кузовні панелі, переварені пороги тазаварені невеликі дірки по днищу та дверям. У батька вже бувприпасений двигун ЗМЗ 402 на заміну залишків 24д, які були підкапотом. І невдовзі вона, блищачи свіжою білизною фарби, повернулася до нас. Мені тоді було все одно на огидну якістьфарбування, через яке буквально через рік фарба почала лущитися, адже це був мій автомобіль! Через пів року я отримав права ...Катання в автошколі на шістці були для мене муками після розмірівВолги. Ставши на колеса, почали вилазити дрібні проблеми типурадіатора, що вічно кипить, роздовбаних амортизаторів і тд, але всеце вирішувалося покупкою нових запчастин. Одного дня, коли я змамою поїхав на ринок і припаркувався біля двох Вазів, мамасказала: "ось це ЛАЙНЕР". Ну що ж, лайнер, так лайнер ))) Такуграціозну машину називати Баржею можуть тільки… ну та гаразд, небудемо розводити міжусобицю…
Я вступив в універ і отримав роботу, яка дозволяла прогодуватиВолгу, а стипендія йшла на дрібні і не дуже купівлі для себе.
Але незабаром трапилася біда. Повертаючись з роботи мене непропустив Газон ((( Я встиг ухилитися, підставивши тільки лівезаднє крило. Почухавши ріпу, водила тільки і зміг сказати що "вибач, браток, не помітив")) Добре, хоч це було на перехресті звеличезною ямою посередині, з -за якою довелося знизити швидкістьдо мінімуму.Ну що ж поробити.Мужик пообіцяв все відшкодувати ізнову понесласть все та ж історія. Вона є зараз.
Через рік з'явилася друга машина, і Волгу батько продав.Я довго нанього сердився, але все ж таки розумів, що дві машини - ценедозволена розкіш для студента.І ось минуло два роки, і моя Клячазнову стала в стійло... І тоді я зміг вмовити батька повернути свійЛайнер.У нового господаря виникли проблеми зі здоров'ям і вінфактично не їздив на ній, тому особливих проблем не було.Як недивно, вона практично не змінилася! на іномарці жодним чином непозначилася на моєму ставленні до Волги! Через тиждень я вже зновувідчував її і потроху усував дрібні проблеми. Були куплені зимовішини Amtel Seven Hills та машина була підготовлена до її першоїзими. Авто показало себе з найкращого боку під час снігу, ожеледиціта інших приємностей погоди. Завдяки цьому моя дружина теж сталаповажати (а потім і також любити) цей автомобіль. У планах у менеприведення її до вигляду 24ки. Можливо не повністю оригінал зогляду на іноземні авто тих років. "волга, якою вона могла стати" -ось мій девіз і я хочу втілити в реальність свої ідеї. Головне длямене, що дружина підтримує мене в цьому, за що їй дякую.
"
Через рік з'явилася друга машина, і Волгу батько продав. Я довго нанього сердився, але все ж таки розумів, що дві машини — ценедозволена розкіш для студента. І ось минуло два роки, і моя Клячазнову стала в стійло. І тоді я зміг вмовити батька повернути свійЛайнер. У нового господаря виникли проблеми зі здоров'ям і вінфактично не їздив на ній, тож особливих проблем не було. Як недивно, вона практично не змінилася! Їзда на іномарці жодним чиномне позначилася на моєму ставленні до Волги! Через тиждень я вжезнову відчував її і потроху усував дрібні проблеми. Були купленізимові шини Amtel Seven Hills та машина була підготовлена до їїпершої зими. Авто показало себе з найкращого боку під час снігу, ожеледиці та інших приємностей погоди. Завдяки цьому моя дружинатеж стала поважати (а потім і також любити) цей автомобіль. Упланах у мене приведення її до вигляду 24ки. Можливо не повністюоригінал з огляду на іноземні авто тих років. "волга, якою вонамогла стати" - ось мій девіз і я хочу втілити в реальність своїідеї. Головне для мене, що дружина підтримує мене в цьому, за що їйдякую.
"
Через рік з'явилася друга машина, і Волгу батько продав. Я довго нанього сердився, але все ж таки розумів, що дві машини — ценедозволена розкіш для студента. І ось минуло два роки, і моя Клячазнову стала в стійло. І тоді я зміг вмовити батька повернути свійЛайнер. У нового господаря виникли проблеми зі здоров'ям і вінфактично не їздив на ній, тож особливих проблем не було. Як недивно, вона практично не змінилася! Їзда на іномарці жодним чиномне позначилася на моєму ставленні до Волги! Через тиждень я вжезнову відчував її і потроху усував дрібні проблеми. Були купленізимові шини Amtel Seven Hills та машина була підготовлена до їїпершої зими. Авто показало себе з найкращого боку під час снігу, ожеледиці та інших приємностей погоди. Завдяки цьому моя дружинатеж стала поважати (а потім і також любити) цей автомобіль. Упланах у мене приведення її до вигляду 24ки. Можливо не повністюоригінал з огляду на іноземні авто тих років. "волга, якою вонамогла стати" - ось мій девіз і я хочу втілити в реальність своїідеї. Головне для мене, що дружина підтримує мене в цьому, за що їйдякую.
