Трохи оновлю запис про Лінійку. Ми разом уже 1 рік і 8 місяців. Купив би я ще раз Лінійку? Відповідь — однозначно так! Як я написав раніше — Фіат машини з душею, якоюсь внутрішньою харизмою! За минулий час жодних негативних емоцій не було, один позитив. Дуже зручне сидіння водія, їхати далеко і довго — немає проблем! Салон великий, вчотирьох далеко їхати комфортно. Великий багажник, шкода, проріз вузькуватий.
З того, що я б назвав мінусами:
- вузький проріз багажника;
- відсутність електропідігріву ОЖ, взимку холодно.
Окремо хочу написати про фіатівників. Хлопці, скільки було машин, жодна спільнота мені не написала одразу стільки повідомлень до машини! Дякую Вам, хлопці, за поради, підказки та інформацію!
Чому Фіат? А тому, що завжди подобалися, вони з душею, зі своєю специфікою, зі своїми приколами, і приймати їх треба такими, якими вони є. На Лінею дивився давно, почав думати про її покупку, спочатку хотів 1.4 турбо-бензин (T-Jet), хоча, як тепер розумію, підсвідомо я завжди хотів дизель. І ось, я дозрів на покупку машини собі, на Камрі їздить дружина, поїхав у салон і почав мацати машини. Мук вибору між марками не було, тому що часто читаю автомобільні журнали і цікавлюся автомобілями, і з Фіатом я визначився відразу. А ось з моделлю думав ще близько тижня. По роботі мені, звичайно, зручніше був би хетчбек (Punto EVO), але чомусь за старою радянською звичкою седан мені якось солідніше здається. Зараз додалося відряджень, і мені здається, по трасі Лінея буде зручніше і краще їхати, ніж Пунто. Загалом, накатав тут свої муки вибору машини.
І в результаті я взагалі не шкодую про свій вибір, а він такий - Fiat Linea MultiJet, з турбодизельним двигуном об'ємом 1.3 і потужністю аж 90 к.с., тому й назвав його особистим тракторцем :-). А тепер перейменував його в beige&black. Бачок трохи менше 2 л (двічі заливав із каністри 4 л і ще грам 200 залишилося), вистачає на 5-6 днів. А щоб двірники включилися, потрібно налити чимало води на скло. Витрата в місті радує, трасою теж, динаміки вистачає цілком. Загалом, машина відмінна, а головне — почуття, що в ній є шматочок Італії, хоч і зроблена вона в Туреччині, є душа.




























