Почнемо, напевно, з самого початку. У далекому 2008 році криві узбецькі рученята виштовхали на світ божий мою машинку з конвеєра, який потрібно було облити бензином і спалити ще в 94-му після випуску останнього Кадета. Але якимось дивом секрет виробництва цих монстрів на колесах зберігся і донині. Чому "монстрів"? Так тому, що тільки морда цього Франкенштейна складається з 35 різних бляшанок, поспіхом зварених точковим зварюванням і подекуди погрунтованих, місцями пройдених шовним герметиком. Ну так, я щось відволікся.
І так, народилася вона в 2008 році, мені ж вона дісталася в 2011. Дитячих фотографій, на жаль, не збереглося, але була вона, як і мільйони інших, — стік у комплектації GLE. Потрапивши до мене, вона змінила стандартне 13-ліття на 14. Отримала вектровський салон і дискові гальма по колу, і задню балку з нерозбірними маточками (штука, скажу я Вам, класна, з 2011 я забув, що таке задній ступичний підшипник — мінявся раз на рік, як за розкладом) від того самого донора. У той же час було викинуто кермо і замінено на калібровський, встановлений підлокітник від Есперо. Ну і так по дрібниці.
Попередній господар хоч і намагався за нею стежити, але все ж таки корозія — штука безсердечна і не щадить нікого. Тому перенесемося у наш час. Цього літа (2016 року) на вильоті другої сотні серце ластівки отримало пробоїну прокладки в районі 4 циліндра. Вдосталь скуштувавши антифризу (за кермом була дружина), сказала "гав" і була така. Ні, не стукнула, слава богу, але задирів вистачило на заміну поршневої, розточкою до першого ремонтного, та й усьому, що цьому супроводжує — ЗДРАВУЙ КАПІТАЛКА! Так от, причину вже й не скажу, але чомусь було прийнято рішення скинути двигун, а не тягнути все разом до механіка (сам дивуюсь, чому).
І ось тут почалося найцікавіше. Двигун скинули швидко, розкололи ще швидше. Але коли я глянув на підкапотний простір (а без двигуна це стало можливим з усіх ракурсів), зрозумів, що КАПІТАЛКА прийшла не тільки до двигуна, а й до кузова теж. Місць для погратися було достатньо, та й напівзаходи не для нас, тому, поміркувавши, вирішив фарбувати так фарбувати. Все зайве знімаємо (паралельно миємо, чистимо, ремонтуємо, міняємо на нове — але про це пізніше), позбавляємося багатовікових нашарувань пилу, бруду, олії і, я так розумію, мовиля, який був щедро накладений там, де він не потрібен, і був відсутній там, де життєво необхідний, "сирецькими друїдами" за прикладом їхніх узбецьких предків, які мазали шовним герметиком, по-моєму, скрізь, де тільки можна, окрім тих місць, де від нього реально була б користь (за…вся я його виколупувати з усіляких щілин та заглиблень). Під цією красою картина Малевича у рудих тонах.












