З покупкою цієї Е34 я здійснив давнє бажання їздити на німецькій класиці. Машина дійсно «для душі», навіть якщо це вже банально звучить. Для мене класичні БМВ завжди будуть одними з найбільш емоційно яскравих і бажаних авто. Більше тільки американські масли кари 60-х-70-х, але, на жаль, це мені поки що недоступно.
Отже, коротко про це авто: сійшов з конвеєра в жовтні 1991 року, до рестайлу на М50В20 безванос, ще рідне забарвлення. Наразі пробіг близько 245 тисяч. Ввезений в Україну в 1999 році, після чого експлуатувався одним господарем у місті Черкаси. Я купив у нього машину в квітні 2019 року. Людина експлуатувала машину так би мовити в стилі радянського автолюбителя: з одного боку, дуже доглядала, зберігала в сухому гаражі і т. д., але в той же час була не проти щось приколгоспити, щоб заощадити на запчастинах. Наприклад, бензонасос стояв від якогось Фольксвагена, глушник теж незрозуміло звідки.
Я не робив жодної серйозної реставрації, вона і не потрібна. Навіть кузов не полірував. Він чудово виглядає через 30 років, хіба що потертості та подряпини від часу трохи є. Але за перший рік володіння максимально впорядкував машину. Все, що було потрібно, замінив на оригінал або хороші замінники. Жодних розбирань і колгоспингу. Зараз просто катаюся і обслуговую за поточними моментами. Є, звичайно, що робити, враховуючи вік машини. Ідея зберігати її максимально в оригіналі та хорошому стані.

























