16-17 вересня, 4-й етап Трофея ФАУ, Ралі XADO DRC 2017

Тепер настав час розповіді про самі гонки XADO DRC 2017.
Так уже склалося, що бойова машина простояла півроку взагалі безжодного руху і робіт, так само, як і я в плані спортивноговодіння... Впевнений подібна ситуація знайома майже кожному, колижиття змушує з тих чи інших причин поставити хобі на паузу, але непро те, всі негаразди благополучно, в тією чи іншою мірою, закінчилися і настав час зайнятися тим, що змушує посміхатися, адушу світиться радістю – а це ралі! Саме тому для виходу зі сплячкибула обрана гонка, яка минулого року подарувала неймовірнукількість емоцій та спогадів – XADO DRC, що ралі проходить підмістом Харків, а точніше в Дергачах, яке вже два роки поспільпоєднує в собі дві серії Кубок України та Трофей ФАУ.<
Що і як саме готувалося до цих дат було вже описано раніше ТУТ., оскільки онборд камера – не записала НІ-ЧЕ-ГО… Дужеобразливий момент я доповім. Особливо разом з тим, що я їїперевіряв за пару тижнів до гонки, записуючи шлях до роботи намотоциклі, і там все працювало справно. Отже, цього разу, релігіязлиднівського ралі в нас була основою всього, і треба було зрізатибільший бюджет. Разом бойова доставлялася на гонку не на лафеті, ана жорсткій зчіпці. Досить спірне рішення, але це набагато дешевше, ніж лафет, особливо при не маєтку тягача здатного на тягання лафетабез надриву. Фокус II, 2010 року, 1.6 дизель, сарай.Ідеальне авто для такого роду буксирування! І простір для всіхінструментів, коліс та комфорт для себе коханих, а витрата за умовитягання тонни ззаду, за 1200 км вийшов – 5.4л. КАЗКА!
Ну що, перегінними колесами були 15шки на старій зимі, яку нешкода, заразом і її використовували на першому СУ. Єдине –спеціально перекачали колеса для зменшення опору коченню. Дали 2.5атм і покотилися. І хоча вся дорога пройшла швидко і досить весело, але понервувати було від чого ... Так як коробка всі 500 км наХарків крутилася, то машина була зайнята врегулюванням рівня маслав коробці всю дорогу ... Видавлюючи від нагріву лишок зрозширювального бачка прямо на ГТЦ, коробку, кузов і т.Д. І хоч ялогічно розумію, що навантаження в такому режимі бойова майженіяких не відчуває, але в ніч перед тим комом бачити всю підкапоткумокру від масла - видовище не з приємних. Благо техком проводивсясаме тією людиною, хто збирав КПП і питань щодо потік, що залишилисяпісля експрес миття карбклінером не виникло. До речі, вперше натехкомі не отримають дурних зауважень по машині які швидшепокликані показати те що комісар розумніший за тебе. Усізауваження, у справі, логічні, обґрунтовані та будуть врахованінайближчим часом! Але вони не завадили допуститися до гонки.

Програма першого дня була ускладнена порівняно з минулимроком одним СУ, який мав бути нічним. Разом:сутра адмінка, техком, прописка двох СУ, за якими буде по три проїзди, відстань значноменша за минулорічний, що засмучувало, далі відкриття на площіСвободи в Харкові, ну і перший СУ на автодромі на околиціХаркова.

Забавний момент зазначив, що у Харкові я був уже всього двічі, івсі два рази з бойовою машиною, і всі два рази розсікаючи по самомуцентру в режимі:«Та не можу я тихіше чи повільніше, У мене нижче3000об/хв пальці дзвонять! ». У міському ж режимі жодного разу вХаркові не їздив… ))) Ну і з такою поведінкою, на кожномусвітлофорі перебуває гонщик місцевого розливу, що вважає, що з нимвлаштовують гонки. В такому режимі й перебиралися з площі Свободина Автоград для першого СУ. Голівняків закриття адмін питань. А тойфакт, що СУ був нічним, у місці де я бував вперше і їзда настоковий світло і очікування в 1.5 години нашої хвилини старту змоменту першого старту - додавало води в запал))) Зрозуміло, що 56екіпажів швидко стартувати не можуть, але очікування - біль. СУ буввсього 3.5 км, поділений навпіл дико абразивний асфальт і грунт.Власне це і було причиною того, що ми їхали не на НІІШПі, а настарій широкій євро-зимі. Втягуючи в поворот як на рейках, першігальмування і наче зад тепер слухняно слідує за мордою, ненамагаючись обігнати. Але оскільки бічні перевантаження в шпилькахприсутні, то кілька разів хапнули відливу палива і це при тому, щоперед виїздом на відкриття бак був під горло ... Загалом, я дійшовуже до покупки інж бака і крапка. Не суть… Вилітаємо на ґрунт і тутя ще більше починаю дивуватися бездоганній роботі блокування та КППзагалом. Ті 7кг переднатягу, які здавалися зайвими на цифрах, усправі виявилися тим, що лікар прописав! Весь understeer послизькому ґрунту виходив нанівець, коли ти переборюючи інстинктисамозбереження, відчуваючи, що тебе витягає з повороту замістьцивільної реакції гальма в підлогу - відкривався на всю педаль.Фініш, несподівано приємно як для стокове світла і тим більшепотихеньку починаю згадувати свою машину і те, що я так люблю.Зрозуміло, що не на тумбу з такою перервою в хобі їхали, але й несоромно дивитися на таблицю результатів. Прикро що вінборда немає, думаю вставлю чиїсь для візуалізації…

Онборд екіпажу компанії Arginol:

На тому і закінчився перший день змагань, коні у стійлах тавідпочивати. Основний змагальний день розпочався для Кубка з 8.30ранку, для Трофея перші старти з 13.00. Скажу чесно, організаціяцього разу похрамувала у місцях планування та кваліфікації суддівна КВ. Далі поясню, щоб не бути марним. Сама конфігурація цьогоразу була коротше значно і розбита на 2 СУ. Про суддів наконтрольних точках – заїхавши до сервісу парк у необхідний проміжокчасу, нам це ніхто не відзначив, а коли вже поставили позначку вкарнет, то там красувався час із простроченням на 19 хвилин. Справапахне штрафом і розчаруванням ще до першого старту ((

Перший старт. Викочуємо з сервіс парку, доїжджаємо до КВпередстартового і … стаємо) в пробку з усіх екіпажів, тому що стартвідклали через якісь проблеми на спеціалізованій ділянці.В сумі відмоменту в'їзду на КВ і до старту - пройшло 58 хвилин, просто так, вполі ... Ну так гаразд, хоч у тіні. У момент як справа дійшла донашого старту, розуміє що старт СУ зміщений метрів на сто впередщодо вчорашньої прописки, ні на що не впливає - але зновунестиковки., машина звичайно плаває, АЛЕ (! ) дуже передбачувано іякщо брати коригування на це плавання то вгризається вона дужеприємно і стабільно. І дивлячись на її реакцію))) Доріжка доситьслизька і є кілька негативних поворотів наприкінці прямиків де мої1300см3 видавали під 120 кмч. Осторожничаю.

Фініш. Температура… Ну не 90))) У день гонки було 28 навулиці, хоч вітер і допомагав не впалити. Я без поняття скількивідповідають ті позначки на совкових датчиках, але те що це вищенорми - факт, переїзд котимося остигаючи - машина остигає відмінноі швидко повертається в ідеальні значення. Емоції звичайнопозитивні, але відчуття що тільки увійшло в раж, а фініш вже черездва повороти. Підкочуємо до другого СУ.

Онборди екіпажу Івченка/Івченка:

І знову очікування хвилин о 10-15… І знову точка старту не там дебула на прописці. Старт! На цей раз доріжка вже знайома з минулогороку, оскільки старт другого СУ був у тому ж місці. По вже знайомихмісцях обережним, продовжую звикати до машини, і мені все більшеподобається як вона поводиться.Нічого несподіваного не було цьогоразу, просто зазначив для себе, що на київських асфальтовихперегонах, на Чайці, організатори вибудовують доріжку так що нідене встромляється 5-а, а оргам у Харкові залік, стабільно 2-3 місцяє де встигаєш загнати 5-ю і кайфанути від швидкості 120+ заґрунтовою дорожчою між полем і лісосмугою… Кайф./p>
Фініш другого СУ був у прямій видимості від сервіс парку, 100метрів і черга на КВ. У цьому моменті один із найбільших боківорганізації! Раннього в'їзду в сервіс немає, машина після фінішудесь на 100+ градусах, відстані для охолодження немає абсолютно, глушити не можна, разом у пилу і з грубкою загораєш у машині вчерзі на КВ. І тут до цього всього додається суддя на КВ, якийвирішив бути максимально принциповим – і те, що позначка КВ стоялав районі дверей а не перед бампером, зараховує нам як перетин лініїКВ і записує нам ранній в'їзд… Дизмараль повна… Чесно кажучи, булоб справа під Києвом, був би шанс, що саме в цей момент, спакувалисяб і поїхали, але 500 км дороги та бажання їхати, зупиняло. Ну що ж…Тепер мова про результати взагалі не йшла))) До цього всьогододалося:саме в цей момент я виявив, що камера записала НІЧОГО, унас відвалилася переговорка і разом із цим усім – дикий головнийбіль. І якщо з камерою вже нічого вдіяти не можна, то зпереговоркою ми виявили швидко і, дякую штурману за продумуваннявсіх варіантів поломок, повернули в роботу на запасних ідеях. Та йз головою, тіблеток накинув і погнали далі. Старт другого кола. Тутякщо чесно розповідати нічого, обидві спеціалізовані ділянкипройшли з прискореннями, оскільки я збільшував і швидкість івпевненість у гальмах. На жаль у цих місцях вже пішли сходи білярешти каналу, але слава богу тих сходів, а не креші. Сама ж їздастала в мене досить дивною, тому що хвилювання майже не було –просто їхав. До фінішу другого СУ, де тобі необхідно кипіти вмашині, нам підказали варіант вирішення проблеми:після фінішу, штурман виходив і ставав у чергу на КВ пішки, поки я виїжджав зтериторії сервіс парку і їхав пару км до виїзду з поля і назад -остуджуючи двигун . Такий варіант виявився куди приємнішим)))

Третє коло. І тут на мій подив, дизмораль дала мені просто зміїнийспокій і холоднокровність ... Коли в черговий раз на СУ включав 5юі швидкість підходила до 130, я відзначив повний спокій і порожнечув голові – чиста насолода саме від того, що відбувається в цюсекунду, і повне розуміння того, що потрібно робити… Дуже і дужекайфово. Зрозуміло в ризикових точках доріжки я все ж такигальмував заздалегідь без зайвих ризиків, тому що ще своїм ходомпотрібно буксирувати машину додому, а після гонки замість фінішу тавечері шукати СТО щоб відновлювати бойову – не хотілося, та й зтими штрафами воно того не вартувало. Так само 3й проїздзапам'ятався тим, що вітер вщух повністю і в деяких точках СУ пилстояла просто стіною ... Цікаве почуття, коли ти ходом входиш вчерговий поворот, в якому видимість наближається до нуля і словаштурмана 50 лівий 2, викликають у голові тільки одне питання :окей, на 3й я потраплю в слід поворот, а де мені в нього входити те? !Блик сонця через верхівки дерев, ага ось де це початок повороту! )))Ну і в'їжджаючи в таку хмару, нога звичайно відпускає педаль вполовину ... Страшно, та й безглуздо просто так поїхати в кукурудзуабо дерево на рівному місці. Фініш! І час все ж таки покращено.

Заїхавши в сервіс парк, ми опинилися у своєму особистому Burningman фестивалі! Красиво звичайно… Але голова отже розколюється відболю, а очі вже подряпані століттями))) Ну хоч гарні фото отримали! За результатами… За результатами… Нічого особливого. У класі 8 з 11стартували, В абсолюті - 19 з 40 стартували, 6 сходів, 34фінішували в Трофеї. Основне – це повне задоволення технікою! Відчуваю, що вона дозволяє йти краще, треба звикати. Надійність непідвела жодної краплі, все окрім камери відпрацювало ідеально! Ну ісамо собою – перервана дипресивна смуга без гонок))) Далі, змінаколіс на перегінні 15е і знову дорога в 500+ км відразу післягонки. Знову пузата хата, заправка Окко на виїзді. Але порівняно зминулим роком та їздою з лафетом:на жорсткому зчіпці – їдешнабагато стабільніше та легше за витратою.

Повний запис трансляції гонки:

Сухий підсумок:
— 1200 км відстані для Фокуса
— 5.4л середня витрата з жорсткою зчіпкою 8ки вагою в тонну
— ~60 км накату для бойової, що вдвічі менше минулого року…Мало((
— Витрата бойової не відома, у Києві залив повний бак і 8) -9літрів у каністру, все залив у бак після першого СУ.Відливів наґрунті не було, на асфальті були.— До Харкова варто їздити!
— Є чіткий план з робіт з машиною.Були б гроші)))
— Жорстка зчіпка – гарний варіант для бюджетних рішень доставкиавто на гонку. Але потрібен перегінний комплект гуми і розуміннятого, що підшипники, коробка і підвіска вся ця відстань тежкрутиться, та й бути готовим до того, що вони можуть сказати крядесь по дорозі)))

І ось зараз, записуючи цей, я звичайно ж ні краплі не шкодуювитрачених грошей і витраченого часу, не дивлячись на всю дизмораль– тому що ралі… Ралі це кайф!
Хотів би і тут відзначити всіх тих, кому я вдячний за їхню допомогумені:Хотел би сказати спасибі Антон Горгуль (Anton Gorgul) заремонт КПП і запчастини - все працює відмінно і ті 7кг які спочаткуздавались перебором, показали себе з найкращого боку! Даліхочеться сказати спасибі Павло Малов за швидку доставку і приємнуціну на покришки, що показали себе з дуже гарного боку, та впорівнянні вони плавають, але дуже передбачувано і дуже добревгризаються в ґрунт. Наступна подяка - Ігор Олійник (Igor Oliynik)за те, що є і за весь витрачений час над 8-кою, все відпрацювало навідмінно, до машини в цілому і кожному вузлу окремо, взагалі ніякихпретензій, начебто навіть нарешті побороли перегальмо дупи, але тотреба ще на асфальті перевірити. Так само хочу сказати спасибіТолянчик Радіоненко за те, що надав нам на вихідні своє авто, якевідтягло з легкістю нашу бойову машину з дуже приємною витратою іприємним комфортом. Дякую Юлія Єфімова за допомогу, вона сама вкурсі яку! І як завжди, найбільше спасибі штурману В'ячеславМонастирський (Viacheslav Monastyrskyi) за злагодженість нашоїкоманди та дух авантюризму))))) Дякую Sergiy Podnos та ОлексійБесєдін (беседін Алекскй) за організацію, до Харкова завждихочеться повернутися! Але формат одного СУ на 19 км, а не 2 по 5-6мені торік сподобався більше))))