Зібрав

11 ранку.
Субота.
1 вересня.
Як і домовилися з господарем, зателефонували, уточнили час колибуде краще приїхати.
О другій годині дня, я знову стою біля тих самих воріт, біля якихстояв учора ввечері і домовився про покупку.
Але тепер я приїхав щоб забрати тридцяти літній агрегат у свійгараж.
Хвилин 40 ми намагалися подолати проблему з подачею палива.Що наданий момент є однією з перших виявлених несправностей, яку менідоведеться вирішити.
Шляхом не складних маніпуляцій з парою шлангів, пляшкою і паливнимнасосом.Двигун запустився і приємно здивував своєю роботою.Не скажущо він працює як годинник. Виїжджаючи заднім ходом із двору (тамбув легкий ухил) зазик вкотре заглух і далі на дорогу і його вжевирішили виштовхнути.
І тут почалася історія як у казці, син тягнув не витягнув (він бувза кермом) дід (власник) тягнув, не витягнув. Я приєднався до всіхцих дій, теж без успіху. Машина так і стояла на ухилі, половинадупи вже була на вулиці, а передок як і лишився у дворі. Тут до насна допомогу поспішила бабуся (дружина власника) і ми всією дружноюкомпанією запросто виштовхали це диво автопрому на вулицю.
Де і продовжилися спроби нормально запустити двигун. Ще 10 хвилин, каністра з бензином та процес продовжився. Залили паливо вже в бак, підключили всі шланги на місце, кілька разів качнули насос, а самехвилин 5 стояли качали в ручну))) тому що чомусь одразу він незахотів качати. Довелося навіть згадати який на смак наш А-92.
Вуаля!
Воно живе.
Злегка високі обороти, але не біда, все пройшло як тільки вінхвилинку, іншу попрацював.
Сіли навіть гурток проїхали, все начебто працює. Кухоль туди, кружок суду. Вирішили що настав час все-таки і їхати вже. Унавантаження із ЗАЗиком, мені вручили два томи летератури по цьомуапарату, документи (відповідно), запаску, домкрат і лійку)))
У багажнику валялися якісь ключі, і виготовлений у ручну з латуніключик щоб можна було той злосчастий насос відкрутити.
Я, впав на сидіння водія і рушив у дорогу додому.
Нікільки фоток з дороги, і продовження в наступному БЖ.