Дитячий майданчик, або куди люди подіють старі шини

Їздили до ветеринара показувати котяче око, щось із ним (з оком)проблеми мають місце бути останнім часом. А він (ветеринар) живе врайоні, в якому я і не бував раніше... І поки подружка днів моїхсуворих лікувала сіру тварину, я вийшов розім'яти ноги і оглянутиоколиці. Хоч і без явної вивіски.На розі перехрестя, прямо біляцієї майстерні — дитячий майданчик.На побіжний погляд — майданчиксобі і все, молодці, звичайно, люди, що не пошкодували зусиль ізробили дітлахам радість.<

Однак, підійшовши ближче, я просто очманів від людськоївинахідливості і креативності... У всіх рано чи пізно лисіють шини (а в деяких — і голови, але зараз не про це.) І виникає питання —куди їх (шини) подіти? .. Варіантів небагато — викинути під покровомнічної темряви в найближчу посадку (неправильна відповідь) абонаполовину в ряд вкопати в землю, позначивши таким чиномфункціональну особливість якогось ділянки землі. Однак, якщо взятив руки різальний інструмент, фарби, набір старих шин і пластиковихпляшок, у деяких виходить така краса:Білий лебідь на розі Жаба, майже царівна. Поруч — порося
Равлики
Конвалії типу
У черговий раз обзаздрився творчої фантазії людей, які побачили встарих покришках всіх цих тварин. Здавалося б, ділов-то — тутрозрізав, там скріпив, навів губи, очі… а душа пораділа!