Півтори секунди… рівно на стільки мені вдалося обійти батька наколі, за підсумком нашого третього тренування. І це, чесно кажучи, охренеть як дивно було для мене, хах. Бо сидячи всерединіповнопривідного зла, що відбувається навколо здається кудинапруженіше) Шість секунд… на стільки я покращив свій час, порівняно з першим виїздом.
>
Після цього прийшло остаточне розуміння Ролли, і того, що я від неїхочу.Це все-таки лайтовий трек мобіль для недільних покатух намісцевому картодромі.Ні стонс, ні дрист, ні щось інше.
Все більше переймаюся дисципліною та атмосферою.Все чіткішепроглядається вектор подальших доробок та розуміння того, чого ми знею хочемо.Від цього спокійно та приємно.Ясно куди танцювати, ну.почуття, коли з семи років граєш у Gran Turismo, і нарешті, потроху, все це починає відбуватися у справжньому, дедалі більшвідчутному вигляді. Бажаю кожному зрозуміти суть свого відерця., ахто зрозумів, не пропускати її.
Невеликий ролик про те, як ми з батьком веселилися, а Ромкаперіодично знімав всю цю справу, не шкодуючи свійвестибулярний…)
Коментарі6
Так, зрозуміти суть дуже важливо.
А я все ніяк не зберуся ...
так, ти вже говорив)
Та аж бісить вже. То одне, то інше…
Так а час який? А то все відносно та відносно ... З такою руліжкою можна легко забратися ... Серйозно, попрацюй над роботою кермом з мінімальними відривами кистей від бублика.
Дивився за результатами різних етапів спеки ... я вже можу бути десь в кінці таблиці лайтового класу) бо хвилина шість) Так, працювати потрібно дуже, кола накочувати, досвід