Ну ось і кінець...

Як то вловив себе на думці, що подорослішав… Купа справ постійно, іінтереси змінюються.На копусі виїжджаю кілька разів на рік.Або колиосновна машина на ремонті, ну або коли зірки правильновишиковуються і є можливість згадати минуле.Інтереси і до виставокзникли.Раніше зі слинами до підлоги натирав тачку перед яким торухаємо в місті ... А зараз і дипломів на стіні купа, і як то несильно вже і кайф пробирає як раніше. Коротше залишивши лірику, було рішення продати і її і вскоре підджоп. Вибираючи свіймайбутній автомобіль, я то продавав тачки, то зупиняв цей процес, тому що був не визначений у виборі.Виставивши тачку в Інсті в групіХарківських ретроводів-олдскульників, через певний проміжок часузвернулися до мене з метою купівлі тачки. Оком, тільки-новстигнувши зняти музику і витягнути особисті речі, приїхавши зсусідньої області чоловік її і забрав. За розповідями людини можнавважати, що тачка потрапила в хороші руки. Людина довго хотіла саметаку тачку "мрія дитинства", поджоп у неї є і головне - очі, щогорять, від безлічі бажань і емоцій. Дай бог так і буде, іколи-небудь я її ще раз побачу. 12 років разом. Весь універ, поїздки областями, дівчулі, пікнички, шабашки, купа всього нового.Дякую їй за це …