Євротрип 2016: Альпиии… і трохи Лазурного Узбережжя)

Звіт з відео, але без фото (фотки можна глянути тут)
Таким чином, їхати навколо Альп було вирішено після минулоїпоїздки, коли ми проїжджали до Італії через Альпи.

День 1

6 вересня Виїхали о 6–30. З Києва, і в ~14–00 були на кордоні зПольщею Перший раз об'їжджали Львів об'їзною — про що пошкодував, тягучки, двосмужки… Взагалі довше ніж раніше, коли їздив черезмісто.

Український кордон пройшли швидко, а після виїзду з українськогокордону на польську частину - там зібралося близько 40-60машин.Години за 2 пройшли митницю.
Перше, що впадає в око, коли в'їжджаєш до Європи — тамперебудовуються всі прямо перед твоїм носом, коли ти наприклад їдешпо лівій смузі, а праворуч у чувака тихохід і він прямо перед тобоювискакує повільніше і змушує тебе пригальмовувати Спершу дратувало, а під кінець поїздки звик і сам так робив уже) Здивований був щотраса А4 була відремонтована, раніше з'їжджав з неї. Проїхали доКатовіце, заплатили вже майже на з'їзді з А4 два рази по 10 PLN. Атому, що нам повертатися в кінці поїздки через Чехію, то потрібнобуло саме місяць. Вона коштувала 440 злотих. Потрібну віньєткукупив через 20-30 км на слід заправці. Після якої проїхавши парусотень кілометрів до 22–00 години заночували в машині на одному змайданчиків для відпочинку після міста БРНО.

За перший день вдалося проїхати близько 1200 км. Середня витратасклала 6, 7 л. У дорозі були за вирахуванням митниці — 14 годин.Віньєтки рекомендую купувати вже коли в'їхали в країну, бо якщобудете купувати ДО, то з вас здеруть + 20–30% від ціниоригінальної./p>
Прокинулися о 7 ранку і в дорогу. Залишалося до Австрійських озер, де ми мали провести 2–3 дні, близько 400 км. На під'їзді в Австріїна Чеському автобані був ремонт і були змушені з'їхати і поїхатичерез села до Австрійського кордону. Дороги багато латани, єідеальні нові. Чеські села не такі красиві як німецько-австрійські, але теж нічого. Проривалися через туман до Австрії з Чехії)
В'їжджали через польову дорогу маленьку до Австрії. На нас чекавтуман із дуже маленькою видимістю. Через півгодини їзди він зник іми виїхали на 6-ти смуговий австрійський автобан. Перше озера наз'їзді з автобану нас зустрічало Монзеї.Пофоткалися біля небагато іпоїхали на друге озеро Вольфганзее, де у нас у містечку СанктГілген був зарезервований готель на 2 доби по 45 Євро (ціна дуженизька для цього регіону, бо більшість по 70–100 Євро). У нашготель приїхали близько 11 ранку. Готель у Санкт Гілген заселилися.Номер дуже затишний з балкончиком, з квітами на балкончику та видомна гори, з душем/туалетом, але маленький. Пішли вивчати озеро, булоблизько 14 години. Санкт Гілген дуже красиве старовинне село зтипово красивими австрійськими старими будиночками красивоприкрашеними орнаментом і квітами. Озеро було в 300-400 метрах віднашого готелю і куди ми вийшли був обладнаний пляж де було 10-20відпочиваючих. Ми швидко зганяли за рушниками та плавками і теж доних приєдналися:) Водічка в озері дуже прозора (не зрівняється знашим брудним Дніпром). Схожа на морську бірюзову воду. Температурабула прохолодна — близько 20–22 градусів гадаю. У воді не сильномерзнеш, на довго знаходиться дуже комфортно. Навколо берега скрізьзелені лужка — дуже оригінально засмагати на лужку). На купатися, атам вітер, середні хвилі, вирішили йти вивчати містечко своє. Дообіду погуляли ним, позасмагали на пляжі. А після обіду вирушили намашині вивчати сусіднє озеро (за кілька кілометрів від нашого) —Альтерзеє. Шлях по озерах Озеро дуже велике — близько 15 кмзавдовжки. Об'їхали його периметром. Дорога йде в 90% прямо по краюозера, їхати дуже гарно. Купувалися. Водічка в цьому озері булатеплішою на пару градусів, ніж у Вольфганзеї і така ж чиста іпрозора (дно видно 2 метри завглибшки). По всьому периметру озераможна купатися. Хоч і немає широкої пляжної лінії (піску взагалінемає) вода і одразу зедна лужок метра 3–7, а далі дорога.
>

Озеро Аттерзеє (вибачаюсь, у відео називав його Анзее))):

для відпочинку та купання обладнані спусками у воду як у басейнах.Скрізь доглянуто та зроблено для людей. Місць де залишити машину недуже багато вздовж озера. На зворотному шляху заправилися по 1, 1Євро 95-го (у Польщі заправлялися по 4, 5 - 5 злотих, у Чехії по 29Крон (що майже однаково) і скупилися на 15 євро усілякої їжі всупермаркеті. Ціни на продукти в 2–3 рази вищі за українські.Помідори, наприклад, 2, 7 Євро, тоді як у нас 1 Євро найдорожчі.Яблука 2, 5 євро, а у нас 0, 7 євро.Виїхали з готелю нашого івирушили вивчати ще озера. Хальштадтер-Зеє — гарне, містечка стоятьна схилі, лугів немає, вода не блакитна, а коричнева мутнувата.Найкращі озера з побачених - Вольфганзее, Монзее і Аттерзее (найтепліша і прозоро-морська вода в нього і берега все в зеленихлужках на яких загоряють купаються). Броні на цю ніч у нас не було, тому що у нашого готелю на цей день було вже зайнято, колибронював. Проїздили до 19 години по озерах, а далі вирішилипереночувати по дорозі до Зальцбурга в машині на трасі намайданчику для відпочинку.
Прокинулися о 8-й ранку і вирушили на огляд зальцбурга.Припаркували машину на відкритій парковці неподалік старого міста (парковка коштувала близько 3 Євро годину — але в результаті нічогоне заплатили, бо автомат з оплати не прийняв картку, але все однопродрукував талон для виїзду — таке було ще кілька разів і минулогороку в Німеччини пару разів) і пішли гуляти.

Забралися на знамениту фортецю на горі, але обломалися платити 9євро з людини за вхід (чи не дофіга просто поблукати вулицямифортеці? ). ). Коли повернулися до машини — прифігел, що скло булоопущене водійське (! ) — подумав розбили-ні. Напевно, глюканулозакривання скла при постановці на охорону (коштує функція комфортуу сигналки і скла піднімаються всі при постановці на охорону).Нічого з машини не пропало. Пощастило. Поїхали до Італії черезАльпи. Поки дорога не почала піднімати в гори і йшла через зеленілуки — було дуже круто і красиво… а потім — Ох, як я пожалкував, щопоїхав уздовж кордону Швейцарії, а не через Швейцарію. Дорога велапрямо на вершину 2800 метрів! Просто піпець звивиста дорога, дужевузька, повно гонщиків мотоциклістів та спортивних тачок. Дужестрімко (щоб не врізатися і не затерти когось) і напружено булопідніматися. Дуже радий був, коли проїхала ця ділянка за 1–2години. Потім був узвіз менш петлистий і дорога пішла черезІталійські міста середньої симпатичності (в порівнянні зАвстрійськими). До готелю потрібно було приїхати до 21-00. Урезультаті приїхали о 21-30, готель був за 7 км у селищі в горахвід озера Комо, я випадково звернув не туди і проїхав через такінетрі вузькі до готелю, де взагалі темно, як у жопі у негра, таказвивиста дорога була до цього готелю через ці нетрі, що в черговийраз за сьогодні «кайфанул». Друга половина дня однозначно буланапружена:)
День 6

О 8-й ранку поснідали і вирушили огинати Озеро КОМО по лівійстороні, а готель був праворуч, довелося повернути близько 10 км (але це було правильне рішення, бо там нова дорога швидкіснабезкоштовна з безліччю довгих тунелів через гори завдовжки по 2–3км).
У Мілані подивилися міланський собор, погуляли годинку центром іпоїхали до Ніцци. За паркінг «заплатили» 5, 8 Євро підземний за 1, 5години (але з карти не знялося, бо в черговий раз продрукувавсяталон, а карту було відхилено).

Їхали безкоштовними дорогами. Це було ще одне неправильне рішення.Усього було близько 320 км, з яких половину проїхали безкоштовнимидорогами. Спершу були дороги через дрібні містечка, поля. Дуже всебідно, що вище в гори тим бідніші люди. Гірський пипець якийсьстрімкий. Близько 50 км їхав вузькими дорогами через якісьзанедбані села. Пожалкував, що не проїхав цю ділянку платноюдорогою. Але з'їхати на платну вже було не можна, бо вона пішладалеко вже вбік. . Платні дороги йдуть прямою, часто дорога стоїтьна величезних опорах.

Уже коли майже під'їхав до Генуї, то вдалося виїхати на платну.Проїхав близько 100 км і заплатив 15 Євро сумарно (чи не дохренаГоспода Італійці/Французи ви б'єте за свої дороги? Гуманна ціна 1Євро за 100 км, а не 10! ). 12, 8 Євро по Італії (береться талончикна в'їзді платиш на з'їзді), а у Франції платиш, 1, 5 Євро за кожнуділянку + коли ще з'їжджаєш пару десятків центів. У Санремо з'їхализ платної траси, щоб проїхати вздовж моря, а коли в'їхали доФранції — знову повернулися на платну трасу, бо дуже звивиста була.На кордоні з Францією — стоять менти та доглядають вибірково (насне доглядали). На під'їзді до Франції з'їхали з платної дороги, щобпроїхатись уздовж узбережжя, подивитися курортні містечка. Усі зпальмами, дуже милі.
У Франції, як і Італії, — скрізь кругові рухи.

Близько 20–00 заселилися до готелю. Ціна бензину у Франції таІталії - близько 1, 3-1, 5 Євро. Номер у готелі B& B; Номермаленький, але є безпл парковка і інет, чистий. Поруч бувМакдональдс (меню 3 в 1 було по 5 Євро), великий супермаркет, пляжчерез дорогу метрів 300–400 — все дуже зручно.

Проїжджали на машині на пляж трохи подалі, бо навпроти нашогоготелю був величезний готельний комплекс прибережний мажорний, білянього була велика парковка дорогих Яхт (ми там прогуялися в першийвечір — багато Французи на яхта припаркованих вечеря). Машинуставили біля пляжу, там було паркування середнього розміру, стоявпаркомат, але половина водила не платила, ми теж нахаляву 2 дністояли, штрафів не було). Пляж та море приємно здивували. Водапросто суперська - така прозоро-чиста, блакитного кольору, відразуглибоко, температура води +25С приблизно дуже комфортна, вилазити зцієї теплої води не хотілося. Пляж галька як я люблю (не люблюпісок, що він забивається скрізь та ти весь у піску постійно). Мибули в будній день, на пляжі мало народу, здебільшого люди похилоговіку 60–80 років. Молоді мало. Запитали для інтересу, скількикоштує номер біля одноповерхових номерів-бунгало біля моря — 190Євро. Дорогувато. Провалялися на пляжі весь день, трохи підгоріли).Всі пляжі Лазурного берега обладнані душами (бо вода дуже солона), на нашому також були туалети і «грибки» від сонця здвоєні вбудованів гальку). А ще круто, що ніхто не ходить і нічого не продає (як вУкраїні — чебуреки, в Італії — негрів, що впарюють речі, в Єгипті —масажисти та працівники ресторанів). Мінусом тільки були літаки, щопостійно сідали в Аероорту Ніцци (в 6 км від нас), який постійношуміли голосно і сідали кожні 2 хвилини! Це який розумнийздогадався збудувати аеропорт на березі Ніцци? Недарма ж усіаеропорти роблять далеко за містом! Ще мене здивували Французькісвітлофори — вони не блимають як у нас, а одразу спалахує жовтий (цікаво проїзд на жовтий у них) карається? ). Усі світлофори зістрілочками напряму, звичайних майже немає. Дуже приємна дрібниця —коли ти стоїш першим на світлофорі тобі дублюється внизу маленькийсвітлофорчик (на кшталт для велосипедистів), щоб не задирав головувгору, чекаючи зелений. >

Провалялися на пляжі другий день. Потім годині о 16 заїхали увеликий супермаркет (називається Casino) — купили з делікатесів тамПаелью порцію за 10 Євро, готову яку можна розігрівати вмікрохвильовій печі (була в хотів готелю) і величезних криветок 750грам за 9 Євро (ніколи раніше не їв таких великих креветок — ось уних м'яса не те що у нас продають у склянках напляжах дрібницюпузату:). Потім поїхали вивчати набережну Ніцци.

Якщо біля нашого пляжу біля готелю дорога була за сотні метрів ішуму від неї не було чути, то в Ніцці на пляжі дорога прямо йдебіля пляж, що створює акустичний дискомфорт від перебування напляжі. Плюс ще ж літаки сідають, але в такому шумі від машин їхнійгул здається не таким, що порушує спокій як на нашому пляжі. Нашпляж біля готелю мені подобався більше (спокійніше). Дужездивувало, що паркування вдовж набережної була безкоштовна (такебуває в Європі хіба:) Прикольно, звичайно, мати в Ніцці квартирку звидом на море (там через дорогу 4-5 поверхові будиночки житлові збалкончиками) Взагалі краса вечорами сидіти на них і спостерігатиморе ) Погуляли по набережній годинку - півтори й назад у готель (близько 14 км відстань до середини Англійської набережної Ніццивід нашого готелю).Дуже багато хто бігає різного віку по набережній (я як любитель бігу був приємно здивований такому кол-ву і те, що ілітні бігають)./p>
Вранці виїхали з готелю, вже погода зіпсувалася, стало похмуро (доцього щастило з погодою, було +28С). Вирішили їхати до Каланки (затоки красиві) біля міста Кассіс. У Каланках можна булопробратися 2-ма шляхами:1. З Міста Кассіс залишивши машину настоянці біля затоки де стоять катери. 2. Проїхати на машині майжедо самої каланки (вона розташована в Нац Парку Каланки і від трасидесь передолати 6-7 км пішки якщо залишити машину на в'їздів парк.Вирішили юзати другий варіант, на в'їзді в парк був забороняючийколо з незрозумілим підписом на французькій, тільки розібрали щоштраф 135 Євро.Було вирішено, що це не про нас і в'їхали.І тутмайже вже доїхали до місця призначення і БАЦ — машина з чолом, щопрацює типу в Національному Парку, стежить за природою. Ніфіга, сюди не можна, розвертайтеся ( (довелося розвернутися і прямувати доваріанта 1. Добре хоч про штраф нічого не сказав). Тарнистий шляхдо Каланкам)) одягли взуття "гірське" і пішли підкорювати гори. Зсамого ранку йшов невеликий дощ. Дорога до цих каланків простожерсть. Камені. До першої каланки ми дійшли більш мені, але другакрасивіша і далека - це просто жестяк. У мене було невдале взуття, я натер у ній ногу і ледве йшов під кінець.Тільки дійшли до другоїкаланки, вже не раді що пішли, зацінили красу (шкода що йшов усіott дощ викупатися було не доля). Пофоткалися, пішли назад. Дощйшов сильніше. Вже мокрі наполовину повернулися через години 2-3блукання цими гірськими стежками з думкою «це бляха того некоштувало! » У хорошу погоду ще можна, але в дощову не раджу тудипотикатися). Залишивши каланки, попрямували до Марселя. По дорозібули гектари випаленого пожежею лісу, походу тут така нехила пожежанещодавно вирувала. Тепер зрозуміло чому нас вигнав з паркулісовик. Красива затока, французька фьйорда. Жаль тільки буладощова погода і не купувалися:
Напівавтоматич Макдональдси) Марсель. У нас зняло бабки аленаписало що платіж не пройшов)) Довго доводили, щоб дали їсти))Доїхали до нашого готелю. Готель «Грін готель» був дуже дешевий 31Євро, був у нас по дорозі в Ансі - був безпл вайфай, парковка -вирішено було брати. Вайфай виявився дуже повільний, туалет/душ укоридорі (рушників немає в номері! ). Номер просторий, ліжко зручне.Саме коштує тих грошей, що коштує, не більше. О 8-30 ранку. Ми малиблизько 400 км проїхати безкоштовними дорогами, що мало намкоштувати близько 8 години десь.Вийшло 10 годин з урахуваннямзупинок десь у сумі 1 год. Приїхали до Ансі о 19–30.
Дорога була нормальна, 90% були двосмугові, 5% гірські звивисті та5% 6-смугові (безкоштовні частини на платних дорогах). Можустверджувати що якщо є час, то їхати з Марселя до Ансі можнабезкоштовними дорогами! Види просто афігенні - всі дорогу нассупроводжували гори по обидва боки дороги і красиві види. Міськідрібні зустрічалися помірно і були дуже красиві. Не такі, як вАвстрії/Німеччині, але краще за бідні містечка Італії. Щосьсереднє. Безкоштовні дороги дуже хороші, 95% нові, жодної дороги зтріщинами або ямами. Навіть вузькі дороги через гори дуже свіжийасфальт.
Французи їздять дотримуючись швидкісного режиму (камери надорогах), поступаються один одному на виїздах, дуже ввічливі, ніхтоне нервує і не нахабніє. Одного разу була міні-пробка, де другасмуга звужувалась і була вільна — тож туди жоден не сунувся щобвлізти попереду без черги (як у нас скрізь). Ремотнів на дорогах небуло. Французькі водії та дороги сподобалися.

Приїхали до готелю в Ансі — Premiere Classe Annecy Sud — відразуздивувався, що він був 99% калька з готелю в передмісті Ніцци.hotel Villeneuve Loubet Plage. Назви різні — може, за однимпроектом просто будують багато готелів по країні? був недалеко відозера, прокинувшись вранці під'їхали машиною до старого міста, припаркували в підземний паркінг (1, 5 Євро годину) і пішли гулятипо Ансі дивитися гарні старі будиночки, а потім пофоткалися біляОзера Лак-д'Ансі. Величезне озеро, красиві вийшли фотографії.Витративши на це все близько 1-1, 5 години, ми виїхали до Женеви (близько 50 км шляху). У Швейцарії було вирішено не купувативіньєтку за 40 франків і пересуватися безкоштовними дорогами, як ів інших країнах.

Женева мене розчарувала. Нічим не примітне місто, в якому мишукали мінус 30 паркування. У всіх наземних парковок вимога плашкапід лобове (це до того, що 98% всі вони зайняті), на якій тивказуєш час початку паркування, тому що обмежена 2 годинамимаксимально стоянка. У нас не було такої «лашки» і було вирішеношукати підземне паркування. Це завдання було провалено через хвилин30–40 пошуку, ми запаркувалися навпроти женевського фонтану вулиця, в вуличці невеликій, де потрібна була «плашка» і сподіваючись, щоне оштрафують. В результаті не оштрафували) Пішли відразу дофонтану - нічого особливого, просто оч. Високий струмінь. Чи неоцінив. Далі погуляли містом годинку, поглянули на дорогі бутикишвець годин, старе місто не вразило. Коротше поїхали далі. У нашхостел біля озера. Дорога йшла французькою стороною женевськогоозера, а далі через гори в Шпіц.Дорога гірська безкоштовнашвейцарська оч комфортна, широка, нове покриття, дуже маловтомливого звивистого серпатину (згадується жахи Італії гірськоївідразу). Спокійно можна через неї їхати, не втомлює, а лишезачаровує небаченою красою. Луга ще зеленіша ніж в АвстрійськихАльпах. Шикарні машини, гарні будиночки. Все красиво та багато.Дуже сподобалася залізниця, яка йшла вздовж дороги довго. Напевно, подорожуючи нею, відкриваються дуже гарні краєвиди (на замітку тим, хто поїдете до Швейцарії без машини). Коли виїхали з Женеви, почався дощ і супроводжував нас різною інтенсивністю своєю (відледь-ледь до середнього дощу). Багато зупинялися та фоткалися нашляху. Виїхали козерам вже, коли стемніло. Я задавав готель закоординатами (так швидше) і помилився в парі цифер, що в результатівідхилило нас на 15 км убік і завело в ліс))) Як у фільмі жахів, їдемо і жахаємося, де знаходиться хостел, тільки коли заїхали влісову гущавину здогадався звірити координати))) Виїжджав з цієїхащі дуже стрімко заднім ходом, «йшов по приладах» (парктроникам), бо ніфіга взагалі не було видно в задні дзеркала і доріжка була настільки вузька, що з боків машини було +15 -20 см і одиннеобережний рух кермом призвело до пошкодження і дерева/кущі.Виїхали після хвилин 15 мук заднім ходом.

Дібралися до готелю близько 21 години місцевим.

Номером у хостелі коштував нам 90 франків (найдешевша ціна набукінгу), був окремий номер з широким ліжком, але душ і туалетзагальний у коридорі. Будиночок повністю дерев'яний і дужескрипучий) Китайці до 2 ночі гасали поверхом вище не давали заснутискрипом дощок). У номера був балкончик, з нього вид на гори, а зізворотного боку готелю був вид на Брієнське озеро — одне знайкрасивіших озер, що я бачив (за красою таке саме як АвстрійськеВольфганзее), вода така ж чиста і блакитного кольору. У готелю навиході були м'які диванчики і можна було сидіти на них і релаксидивлячись на озера (готель за 10 м від озера - шикарне місце унього, рекомендую Lake Lodge Hostel). Там же вони дають на прокатвеликі та каяки. Я покайфував трохи сутра цим виглядом, потімпочався дощ, і ми поїхали до Люцерна. Тут уже говорять німецькою (уЖеневі французькою) і ця частина Швейцарії (починаючи з озер) дужесхожа на Австрію. Озера Альнахер-Зеє (кумедна назва:). Післяприїзду в Люцерн швидко знайшли паркування підземного центрустарого міста (близько 3 Євро годину), погуляли містом 1, 5–2 годинита заплатили 4, 4 Євро. Люцерн дуже сподобався. Набагато краще занудну Женеву. Гарне старе місто, красивий канал, подивилися наретро-автомобілів, що проходили конкурс, у парку на набережній. Яктільки виїхали з паркінгу-відразу линув дощ (вчасно закінчилипрогулянку містом:).Далі поїхали до Цюріха – найбільше містоШвейцарії (і найдорожче і понтове). Цюріх вразив своєю розкішшю.Дуже багате місто. Купа дорогих бутіків, купа дорогих тачок (задорогими понтовими тачками часто бачив осіб із смаглявою шкіроюнаціональності аля Турків, Індусов — цим нагадало людейвітчизняних, де колись розбагатіють одразу поспішають купити тачкупопонтовій). Паркування шукали знову довго (всі підземні паркуваннязайняті були), потім стали в чергу в одній із парковок і черезхвилин 5 очікування там звільнилося місце і заїхали під шлагбаум. Умісті висять знаки, які сповіщають, чи є вільні місця на парковках.Коли петляв шукаючи паркування побачив Тесла-стор і поки йогознайшов, коли запаркувався, то він уже 15 хвилин як закопався, осьприкро (хотілося в Теслі посидіти)). Компенсував трохи цей облом напарковці, де стояла Тесла Х - живцем дуже цікаво було на неїподивитися, хоч і посидіти в ній не вдалося. Цюріх сподобався, алеЛюцерн більше (у ньому старе місто гарніше і річка тече через старемісто). У Люцерні та Цюріху ходять тролейбуси (рідко для Європи), особливо прикололи три-складові гармошки (тролейбуси)

У н...