Харків - Крим 2015

Все привіт!
Нарешті у мене дійшли руки до написання розповіді про своювідпустку.
Дуже давно хотів потрапити до Криму на машині, до цього в Криму бувна авто лише раз, але тоді сам авто (25-ти річний форд) не дозволявзайвого в плані поїздок, а повертався я зі шлейфом масляного димуза машиною через видавлені сальники коленвала.
І ось, дочекався!
Але Крим тепер — закордон, але це мене не зупиняло, як інеадекватні історії про віджимання транспортних засобів то однією, то іншою з конфліктуючих сторін.
Отже, в дорогу!
Запасся зеленою картою, літром мотюля (бо розумів, що спокійноїздити не зможу) і братньою валютою (aka російський рубль) і вдорогу.
У день виїзду дізнаюся, що Чонгар стоїть.На Російській сторонізгорів сервер і машини не пропускають.Вирішую їхати через Армянськ.всіх, виїхав о 19:00.
По дорозі — від Нікополя до Нової Каховки дороги немає, в іншихмісцях терпимо.
З горем навпіл о 4:00 дістався кордону.<
Жертви нічної дороги
Українці випустили за півгодини. А далі черга на Російськумитницю.
Черга до Росії
9 годин. На сонце. З дитиною. Палива – на лампочці. Але це всефігня — попереду КРИМ!
О 13:00 мене впустили на омріяну територію. Далі все просто -дістатися до місця проживання - Орджонікідзе.
Бути в Криму на своєму Форестері і не здійснити свою давню мрію - яб собі такого не пробачив! Отже, накупавшись у морі, ми попрямувалидо Коктебеля, а саме до підніжжя гори Волошина. Доїжджаємо достежки та починаємо підйом. Не так як раніше, пішки, а за кермом. Упринципі, там уже й колія накатана такими ж ентузіастами, але такиходиниці. У певний момент мої супутники просять вийти і продовжитисходження пішки, щоб уникнути можливого забруднення салону. Аленічого - мені ж легше.
Знижка і вперед. Без пробуксувань коліс, розлякуючи піших туристів, я підіймаюсь на гірку, зупиняюся, виходжу з машини, руки та колінатрясуться, і перше, що я чую, — це фраза туристів "аааа...Харків'яни...". Посмішка з обличчя після цього не злазила довго! Вигляд на Коктебель з гори Волошина Підкорювачі Невелика фотосесіята спуск. Внизу при виїзді на дорогу на легкій діагоналі відриваєзадню стійку стабілізатора. Забиваємо, їдемо далі. По дорозівідповідаємо на запитання, на кшталт "як туди забратися? ", "це що, ти був? !", "ви що, рекламу субару знімаєте? ". І, фраза-переможець, прозвучала з вуст водія Ленд Крузера 200: "субаруможе! ".
Прокотилися ми і до Феодосії. Все знайоме, скрізь уже був, але я жна машині! Вигляд на Феодосію
Феодосійська фортеця
Був у моїх планах і Севастополь, але часу не вистачило. Але Ялту яне міг оминути, бо там живе мій добрий друг.
У ніч перед поїздкою до Ялти майже не спав. Яндекс умовляв менеїхати до Ялти через Сімферополь, сперечатися не став. ТрасаСімферополь-Феодосія подекуди у ремонтах, біля повороту на ПерлинуКриму простояли у пробці майже годину. Дорога нудна, постійнотягнуло в сон. Але доти, поки я не дістався Сімферополя.
Трасса Сімферополь-Ялта принесла масу задоволення, але суцільнийпотік машин не дозволяв їхати на своє задоволення.
У Ялті навіть питань не виникало щодо місця, яке просто необхідновідвідати. Ай-Петрі. Підйом серпантином, спуск у порожній машині (своїх відправив вниз на фунікулері) ... Це було щось! Я зрозумів, що Субару може все! Дорога до постійного місця проживання булавночі, але спати не хотілося ні хвилини, набережна траса — це щось! Дуже хотів би покататися там світлом. Але, мабуть наступногоразу.
До Харкова я їхав уже через Чонгар. На Російській митниці простояв4 години. Україна впустила за півгодини.
Але, поспілкувавшись із сусідами по черзі, зробив висновок, що часочікування у черзі як з одного, так і з іншого боку залежить відпрокачування рівня удачі окремо взятого персонажа.
Крим, я повернуся!
"дуже хотів би покататися там світлом. Але, мабуть наступногоразу.
До Харкова я їхав уже через Чонгар. На Російській митниці простояв4 години. Україна впустила за півгодини.
Але, поспілкувавшись із сусідами по черзі, зробив висновок, що часочікування у черзі як з одного, так і з іншого боку залежить відпрокачування рівня удачі окремо взятого персонажа.
Крим, я повернуся!
"дуже хотів би покататися там світлом. Але, мабуть наступногоразу.
До Харкова я їхав уже через Чонгар. На Російській митниці простояв4 години. Україна впустила за півгодини.
Але, поспілкувавшись із сусідами по черзі, зробив висновок, що часочікування у черзі як з одного, так і з іншого боку залежить відпрокачування рівня удачі окремо взятого персонажа.
Крим, я повернуся!