Відпустка 2018. Румунія, ущелина Bicaz.

1. Чернівці
Продовжимо-с
З Кривого Рогу ми виїхали із запізненням 2 години від запланованогографіка і до Чернівців приїхали через розрахункові 12 годин, алевже до закритих воріт університету, переночувавши та побродившиуніверситетом, із запізненням о півдня (виявляється туристів натериторію університету пускають з 10 :00) висунулися у бікприкордонного переходу Порубне — Сірет.
За планом до наступної точки на маршруті 230-250км.
Чернівці — ущелина Bicaz

>
Перед кордоном заповнив витрачені запаси бензину (влізло 7л так щоб "з гіркою і утрамбувати ногою") і газу (вінницького газу ще трохибуло). Було салон і пасажирів.Стандартні питання, "що веземо, кудипрямуємо, не важко на такій машині, а дитина (2, 5 років) водуварить? " цього разу ніс під капот засовувати не схотіли.
І ось, попереду шлагбаум румунського КПП Сірет. Невелике хвилюваннящодо тонування переднього бокового скла, воно хоч і легке, алезаборонене і під деякими кутами виглядає чорною в нуль. А зніматиїї шкода…
Ну, будь що буде…
Підкатуємо до віконця, віддаю закордонні та техпаспорт, 5-10хв, повертають, підкочую до другого віконця, відкриваю багажник, "цигаретас? Алкогол? " - "No drink, no smoking" - "Ok! Welcome! " -"Thank's! Where is buy віньєтку? " — Вказівний жест пальцем — "Thankyou".
Придбаємо тижневу віньєтку за 13, 93лей=98, 87грн, (оплачувавсвоєю приватівською зарплатною карткою, яку в приват24 відкрив длярозрахунків за рубежем)
Ну, вітаю, Румунія! )))

Літіти в Румунії особливо не вийде. І річ тут не в правилахдорожнього руху, точніше не зовсім у них. У цій місцевості суцільніпагорби, одне велике село з відстанню між знаками "кінецьнаселеного пункту" і початок наступного 200-500м, постійноюсуцільною та трафіком немов ти в місті в час пік. І це другаполовина понеділка. Коротше, довга тягучка до найближчої подобитраси-автобану плюс вкочування в манеру їзди місцевих. Загалом, рухзі швидкістю 50-80км/год вам забезпечено, а то й 40км/год через те, що в населених пунктах максималка 50км/ч. Але місцеві по населеннюйдуть швидше, іноді і 90км/ч, та 100км/год. Так що шукаємо "спонсора" і сідаємо на хвіст.
їдемо, милуємося…
Проїжджали цим завод хайдельбергцемент. Блін, ну як у них таквиходить?
так, так, цементний завод, з печами та млинами…
Ну як, як вони можуть виробляти цемент і мати таку чистоту? у насвсе біло-сіре від цього цементу, за робочий день на стоянці машинагарним шаром цементного пилу покривається, у мене лобове скло цимцементом подряпане двірниками. І у нас такі ж печі, такі ж млини (ну може трохи більшого розміру)… А у них чистота… І ось, черездеякий час підкочуємо до ущелини./p>
В'їзд в ущелину…

Понеслися нескінченні фото, і на ходу, і ні.

Ущелина Bicaz

> З цього моменту починається найважче в даній розповіді, вибирати 20фото для записів))))
А тепер, насолоджуємося картинками…

Виїзд з ущелини…
< p>
Фото не передають всього того масштабу та краси, ти просто котишсятам з круглими офігевшими очима від краси навколо ізнімаєш-знімаєш-знімаєш…
Ну і попутно починаєш збирати лайки від оточуючих))) )
А ми тим часом рухаємося до подальшої точки на нашому маршруті, таму нас запланований обід, який буде вечерею через відставання відграфіка…

3. Румунія, озеро Lacul Rosu