Україна - Молдова - Румунія - Болгарія - Румунія - Молдова - Україна. ЧАСТИНА 4.

Невгамовний сич заснув лише під ранок, як власне і я, тому підйомбув не ранній — годині о 9-10. Знову старбакс, знову збори, знову вдорогу.
підйом по серпантину, паркування, прогулянка парком і ось він, казковий палац побудований королем Каролем І. Європеєць, який ніякне міг забути рідну Німеччину, відгрохав собі резиденцію, натериторії знаходиться ще близько 6 палаців, деякі служили будинкомдля прислуги, наприклад, ось цей ресторан раніше був будинком дляпокоївок. Зовні, здавалося, що ми потрапили в якийсь Диснеєвськиймультфільм. .
тема сисюль розкрита
далі за планом Бухарест. Курні кам'яні джунглі, які нічим, крімспадщини Чаушеску, нас не вразили. Потяг до великого, але на жальнесмачного, змусив його збудувати найбільший і, ха, так інедобудований парламент у Європі. Румунські леї, купивши євро, мипоїхали на кордон з Болгарією через пункт Джурджу-Русе. Сплатившиприкордонний міст 3 євро, ми в'їхали в сонячну країну. До речі вБолгарії ми повинні були на дві доби зарахувати в кемпінгу наберезі моря, який розташований поблизу Варни. Намет вже бувнапоготові.
Щойно ми пройшли паспортний контроль, почався ураган. Дереваломилися під поривами шквального вітру, весь пил, пісок і сміттяпіднялися вгору і утворили непроглядну пелену. Чекати не було сенсуі ми поїхали; машину здувало з траси, я постійно підхоплював кермощоб не полетіти в поле… але це було тільки початок, варто було нампокинути Руссе, як небо затягнуло грозовими хмарами, і почалосякінець світу.
проливний дощ став стіною, а блискавки розтинали небо з неймовірноюлюттю. Вся ненависть Перуна впала на нас. Почався град, і мизупинилися на узбіччі, щоб не прикрасити і так бойовий Рав новимишрамами. Слов'янський оберіг колядник, грів душу і я знав, що підпокровительством богів нам ніщо не загрожує…
град пройшов, і наш шлях продовжився. На горизонті з'явиласявеселка, а слідом за нею друга. Я вперше в житті побачив дві повнівеселки.
дві веселки, другу правда фото погано передає дощ, однак, супроводжував нас до самої Варни. Баке щось почало деренчити і автопереключилося на бензин. Це був провал… адже нас ще чекала дорогадодому, яка на бензині обіцяла бути вдвічі затратнішою. Нугаразд.
приїхали ми вже з темнотою; прийшло усвідомлення, що кемпінг нам несвітить, тому через Air B& B ми швидко забронювали житло, купилиЛьови і заселилися на нічліг. Квартира в центрі Варни нам обійшласяв 40 доларів за два дні. Ми знайшли цілодобовий рестик Годзілла іпогнали на вечерю. Різноманітне меню на 10 сторінках, смачнаболгарська кухня, і божевільний розмір страв не залишили насбайдужими.
прогулянка нічним парком у центрі на березі моря, чил на пледі танасолода шумом прибою скрасили наш вечір. Повернулися доапартаментів ми глибокої ночі.
ранок, пляж — широчений і пустельний, тепле Чорне море, золотийпісок, нахабні чайки — цього мені так хотілося в горах.
таке рідне — Чорне море
де римляни справляли потребу нині визначну пам'ятку
болгари розкопали якісь камені і вирішили, що це лазні, в якихпарилися давні римляни.
опалювальна система лазень
Відвідавши залишки стародавньої цивілізації, нас придавив голод іми знайшовши затишне веганське кафе, вирішили там пообідати.
знайти вільне паркомісце у Варні — диво > досить наситившись, мипоїхали в ще одне місце поблизу Варни, загадкове і мальовниче -Побиті Камені. Це кам'яний ліс у степу. Особисто у мене є двітеорії про виникнення цього дива:або це огроху.Громадні корали, якіз відступом моря опинилися на поверхні, або ж і скам'янілий ліс.однак, пориста структура каміння схиляє мене до першої теорії. Дозаходу сонця побродивши серед цього кам'яного хаосу, ми повернулисяв місто і вирішили провести вечір на пляжі. Озброївшись усімнеобхідним для приємного проведення часу, ми вмостилися на березі.небо темніло, почали з'являтися перші зірки, завіяв вітер із моря.досидівши до пізнього вечора, і надихавшись солоним вологимповітрям ми вирішили ще трохи поблукати Варною. В самому центрі наодній з пішохідних вулиць ми знайшли затишне кафе з літньою терасоюі зачилили там уже до ночі.Це був наш останній день за кордоном ісаме за цей день ми мали доїхати аж до самого будинку. Від Варни (болгарія) до Миколаїв (україна). Ми невгамовні, і не могли простовзяти і поїхати додому, ми вирішили відвідати ще одне місто —Констанца, яке до речі знаходиться в Румунії :))) тому шлях назадбув Болгарія-> Румунія -> Молдова -> Україна. І все це заодин день.
вирішили їхати вздовж моря через пропускний пункт Вам Віче. Дужесподобалося, що в тому районі багато кемпінгів, та й взагаліздалося дуже затишно. Я б з радістю став там наметом на пару-трійкуднів. У Констанці нас манило покинуте казино на березі моря.будівлю було збудовано ще за царя Гороху в 1900-х роках, іпропрацювало до 1990, потім його закрили, потім вважали аварійним.так і залишилося воно стояти і прикрашати набережну цього портовогоміста.
з Констанци ми поїхали до міста Джурджулешти через міста Браїла таГалац. Там ми пройшли кордон між Румунією та Молдовою і потім уРені нарешті в'їхали на територію рідної країни. Жахливий, простоогидний кордон, з мерзенними молдавськими прикордонниками зіпсувавнам настрій. Огляд автомобіля, погрози, вилучення особистих речей, вороже налаштовані прикордонники — всім цим ми вдосталь наситилисяна Молдовсько-українському кордоні. Протримали нас там близькопівтори години... Влаштували дитячий садок. Від Рені до будинкузалишалося всього нічого - 455 км. Було вже близько 11-ї вечора, івиходить, що я був у дорозі 11 годин. До будинку ми доїхали ще за7, разом о 6 ранку моя голова доторкнулася до подушечки…
18 годин за кермом
"
з Констанци ми поїхали до міста Джурджулешти через міста Браїла таГалац. Там ми пройшли кордон між Румунією та Молдовою і потім уРені нарешті в'їхали на територію рідної країни. Жахливий, простоогидний кордон, з мерзенними молдавськими прикордонниками зіпсувавнам настрій. Огляд автомобіля, погрози, вилучення особистих речей, вороже налаштовані прикордонники — всім цим ми вдосталь наситилисяна Молдовсько-українському кордоні. Протримали нас там близькопівтори години... Влаштували дитячий садок. Від Рені до будинкузалишалося всього нічого - 455 км. Було вже близько 11-ї вечора, івиходить, що я був у дорозі 11 годин. До будинку ми доїхали ще за7, разом о 6 ранку моя голова доторкнулася до подушечки…
18 годин за кермом
"
з Констанци ми поїхали до міста Джурджулешти через міста Браїла таГалац. Там ми пройшли кордон між Румунією та Молдовою і потім уРені нарешті в'їхали на територію рідної країни. Жахливий, простоогидний кордон, з мерзенними молдавськими прикордонниками зіпсувавнам настрій. Огляд автомобіля, погрози, вилучення особистих речей, вороже налаштовані прикордонники — всім цим ми вдосталь наситилисяна Молдовсько-українському кордоні. Протримали нас там близькопівтори години... Влаштували дитячий садок. Від Рені до будинкузалишалося всього нічого - 455 км. Було вже близько 11-ї вечора, івиходить, що я був у дорозі 11 годин. До будинку ми доїхали ще за7, разом о 6 ранку моя голова доторкнулася до подушечки…
18 годин за кермом