Карантинні Хроніки. Карпати

«21 перше березня, твій день народження у 2020 році випадає навихідний день, так що згаяти цей момент і нікуди не поїхати навікенд буде безглуздо» — так почав я розмову з дружиною ще вдалекому грудні місяці 2019 року, коли Коронавірусна інфекціяпочала поширюватися лише Китаєм, і ми, прості смертні зєвропейської країни третього світу, навіть подумати не моглинаскільки швидко ця проблема стане всесвітньою.

< Коли відкривши додаток з пошуку найдешевших авіаквитків, митицьнули пальцем в екран смартфона і вибрали Варшаву, як місто длявідвідування. Є зоопарк з пінгвінами.Зустріч з пінгвінами - одна змрій моєї дружини, і було б круто втілити цю мрію в деньнародження.Рішення було прийнято, квитки куплено, житлооплачено.Проте, чим ближче була дата вильоту - тим більше кордонівбуло закрито. У результаті корона 👑 внесла свої корективи в нашежиття, і наш рейс скасували.

В Україні тим часом, окрім ганебної заварушки в одному селищіПолтавської області, все було тихо. Люди готувалися до самоізоляціїта переходили на віддалену роботу. У цей момент я почавзамислюватися про поїздку до якогось віддаленого місця в нашійкраїні, де ми зможемо тихенько відсвяткувати день народженнядружини, наповнитися емоціями, подихати свіжим повітрям і набратисясил. Так у нас є Карпати, гори на заході країни. Трохи вивчившипитання, і забронювавши житло я порадував дружину, що мікровідпустка таки відбудеться, тільки ми не полетимо, а поїдемо, і нев Польщу, а в Карпати. Збудовано через Молдову, але за день довиїзду і Україна та Молдова закрили кордони. Довелося їхатидорогами Неньки України. Поперед нас чекали 900 кілометрів у кожнийбік місцями прекрасного, місцями жахливого українського дорожньогополотна. Google карти обіцяли нам, що за 13 годин ми дістанемося домісця.

ось такий шлях нам обіцяв Google
П'ятниця, 20 березня 5:10 ранку ми забиваємо повний бак газу назаправці на виїзді з міста, беремо ранкову каву і з першимипроменями карантинного сонця вирушаємо в дорогу. Через 150кілометрів дружина прийняла «захропіння», бо працювала всю ніч, практично до самого виїзду, а я, навалив музику голосніше мчав донових горизонтів. Дороги, ох дорогі наші, як ви мені дорогі.Миколаївська область ніколи не відрізнялася хорошими дорогами, алецього разу здалося, що все стало трохи краще. Ями, які були дозими, залатані, а нові ще не встигли розбитися настільки, щобзалишати там колеса. На Вінниччині чудова дорога, на Хмельниччинідороги не було — був лише напрямок. Як потім з'ясувалося, я вибравлайновий маршрут.
З цікавого на шляху нам зустрівся Дністровський каньйон на кордоніХмельницької та Івано-Франківської областей. У цьому місці річкуДністер перетинає високий міст, з якого відкриваються чудовіпанорамні краєвиди. Треба було трохи розім'ятися, тому ми вирішиливийти на середину мосту і трохи подихати повітрям, до речі машин небуло зовсім, тому пішли прямо проїжджою частиною.
Дністровський каньйон
краса

Іванофранківська область зустріла нас приємнішим дорожнім полотном, і вже до вечері ми дісталися Ворохти. Вперше у житті ми приїхали доКарпат на автомобілі. І я повинен вам сказати, це такий кайфкерувати прекрасною дорогою, що розташувалася вздовж гірськоїрічки, оточеної з обох боків горами, густо вкритими карпатськимилісами. Нам жителям півдня ця краса недоступна, і в нас захоплювалодух від одного тільки виду навколо. Зупинилися ми у затишномугостинному дворі «Близнюки».

Наш садиба
Привітні господарі видали нам ключі від номера і ми заселилися.Вечір провели у затишному ліжку. Нарешті нам випала можливістьвиспатися. Хоча б три ночі, три ночі вдалині від роботи, суєти, новин, проблем, коронавірусу, війни, дурних і важких думок, іпросто далеко від людей. Уславлений ранок 21 березня зустрів наспохмурою погодою. Дощ, що морося, ніби натякав нам, що длясходження на Говерлу ми вибрали не найкращий день. Перенести ми цюекспедицію не могли, тож озброївшись круасанами, ми вирушили у бікспорт-бази Заросляк, з якої власне і стартує стежка на Говерлу.дорога на спорт-базу проходить через Карпатський національний парк.на пункті пропуску нам сказали що прохід на гору закритий, черезвисокий ступінь ймовірності сходження лавини. Проте нас пропустилиавтомобілем у сам природний парк і дозволили там трохи покататисята погуляти. Правда суворо наказали о 16:00 залишити територію.
дорога до спорт бази
моя іменинниця
звивиста дорога вела через ліс вгору, і з кожним поворотом ставалавсе мальовничіше.
природа Карпат ❤️
неймовірно
на узбіччях почав з'являтися сніг, а трохи згодом, сніг на узбіччяхстав уже в рівень з дахом автомобіля. Це був перший раз, коли мипобачили сніг цього року.
тут снігу не так багато як я описав, але це був тільки початок

Ми пробиралися через слабко розчищену стежку вгору до базиЗаросляк.

хотілося зафіксувати все на своєму шляху
зупиняючись кожні 100-200 метрів, і фотографуючи все на своємушляху, ми таки дісталися до фінальної точки. Нас огортав густийтуман, і відсутність життя на спорт-базі якось напружувало. І саметому, трохи перевівши дух, ми вирішили спускатися. Ми стояли біляпідніжжя гори Говерла, і були дуже роздратовані фактом того, що вцю подорож вона нам не піддалася. Яремча — саме там розташовувавсяякийсь відомий водоспад Пробій. Нагадаю, що експедиція розпочаласяу перші дні карантину, тому людей на вулицях ми не зустрічализовсім. Усі розважально-обжиральні заклади були закриті, так самояк і легендарні гуцульські ринки та ярмарки. Взагалі навколоводоспаду розташувався ринок та нескінченна кількість кафетеріїв таресторанів. Вся ця справа була закрита, а людей не було зовсім, тому нам пощастило насолодитися цим місцем в особливих умовах., мипоїхали вивчати довколишні території.
підвісний міст, який після нашого від'їзду змило ближче до вечорадощ перетворився на мокрий сніг. А на нас чекав торішній забіг, приурочений весняному сонцестоянню.
п'ятірочка у Ворохті
Пробігши свої 5 кілометрів, ми із задоволенням занурили своїдобряче втомлені тіла в чани. Чан - унікальна карпатськаспа-процедура, яка дозволяє максимально розслабитися іперезапустити процеси в організмі. Після чанів на нас чекавздоровий солодкий сон.
Прокинулися ми рано і трохи здивувалися зміні погоди. Вже з порогая зрозумів, що найближчими днями будуть цікавими. Сніг по коліно неособливо радував, враховуючи, що у нас була запланована парапоїздок у гори. Що ж, не впадає у відчай, відкопуємо машину і вдорогу — до водоспаду Гук. Дорога на Гук веде знову ж таки черезліс, повз дачу колишнього гаранта Ющенка. До дачі веде швидше завсе асфальтована дорога, цього ми так і не дізналися. Дорога доводоспаду Гук та 3, 5 кілометрів снігів ми подолали на машині. Далішвидше за все закінчилася дорога і ми вперлися в сніг капотом, щоозначало, що машина далі просто не проїде. Ще кілометрів 5 поколіно в снігу до водоспаду.
незайманий сніг по коліно
порядком замерзнувши, втомившись і промокнувши ми все-таки доперлидо водоспаду. Але нас чекало розчарування — водоспад чи замерз, чими його не знайшли. Сил на пошуки оного в нас уже не було, а чесатиназад 5 км, правда вже з гори, нам все ще треба було. Трохиперевівши дух, зарядившись гарячою кавою з термоса, ми рушилиназад. Дійшовши до машини, ми ще 10 хвилин відігрівали ноги всалоні.На жаль мені складно описати наш стан через півроку, алеповірте, онімілі від холоду ноги — це не найприємніший захід.Емоції зашкалювали, а ноги потроху відігрівалися. Краса природизахоплює дух. Я розумію, що я не можу жити без мандрівок і безєднання з природою. Я радий, що в мене є можливість вивчати своюкраїну, подорожувати, відкривати нові для себе місця, знайомитися змісцевим колоритом. Неможливо повернутися колишнім. Так само длянас перша поїздка до Карпат стала новим етапом у житті, тому що наодній експедиції в гори ми не зупинилися цього року.