Прокинувся я рано вранці, о 12 годині дня суботи, коли теплі осінніпромені вже не такого кровожерного сонця гарненько приголубили моєприпухле личко. Ще не до кінця продерши очі, рука автоматичнопотяглася до телефону Намацавши сматрфон на стільці, рука стиснулайого і піднесла до тіла, телефон дзвонив.Завжди, приходячи з роботиперемикаю телефон на беззвучний режим, попередньо пообіцявши всімзалишатися на зв'язку 24 години на добу.Так ось, дзвонила мама.захопилися мотоподорожами.І ось повернувшись тільки вчора зчергової, мама, вже в пошуках нової дози незвіданого, дзвонила зпропозицією кудись поїхати.Батько попередньо був зайнятий до кінцядня, тому сьогодні на автомобілі.Я уважно вислухав маму, невиразнопромимрив що- то в стилі, "як прокинуся остаточно - передзвоню", іспробував намацати дружину праворуч від себе, що не увінчалосяуспіхом.Виявилося, що на відміну від зомбі-чоловіка, моє сонечкостало раніше за мене, і пішло світити в спортзал.
| Почали обирати місце. Вирішили швидко — на Миколаївщині єприродний заповідник Бузький Гард, він же Актівський каньйон. Мимільйон разів проїжджали повз — але ніяк не заїжджалиподивитися.
Усього 120 кілометрів від Миколаєва. Доїжджаємо до містаВознесенськ і йдемо праворуч, у бік селища Трикрати. ВідВознесенська до Трикрата веде нова, нещодавно укладена дорога. ВідСела Трикрати до села Актово веде бруківка, будь вона неладна.
На місце приїхали вже ввечері — ідея була погуляти каньйоном дозаходу сонця, зустріти захід сонця, зварити кофан і вирушитидодому. Так і вчинили.
Гуляли, дихали повітрям, насолоджувалися природою.
прилягти на величезний валун — відчути міць природи
неймовірні види і всього за дві години їзди від міста
кави на заході сонця — іноді саме заради цього ми знаходимо новіспоти.
сімейна ідилія
< Ось координати цього крутого місця:вже скоро, зовсім скороми висуваємося в нову майже двотижневу подорож. Стежте заоновленнями - всім світом
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.