Незапланована поїздка на гору Полонину Руну

Одного весняного недільного дня поїхали ми з сином за водою, томущо пити каналізаційну воду з крана якось небажання, а там водаключова, з високим вмістом срібла, може стояти довго і не тухнутиДжерело знаходиться в с.Симер Перечинського району Закарпатськоїобласті.З Ужгорода в с.Симер їхати взагалі дурниця, всього 30 км.багажник і задні сидіння пляшок з водою, за вагою десь близько 250кг і рушили в дорогу.З центральної дороги завернули нас.Лікіцари.До цього села дорога тупо ґрунтовка, точніше кам'яниста, їдеш між гір, у прямому значенні слова і виїхали Ще в сімдесятіроки, військові на самій вершині гори Полоніна Руна, спорудилиракетну базу і виклали з с. Лікіцари до самої вершини гори дорогу збетонних плит, щоб комфортніше було тягати ці ракети. Союзу немає, від бази залишилися руїни, а дорога залишилася, ось тепер ця гора —одна із визначних пам'яток Закарпатської області. Висота гори — до1482 м. З часом дорога зіпсувалася, плити потроху кришаться, дужебагато штирів стирчить від них, деякі плити зсунуті, тому їхалидуже обережно, на штирях колесо легко проколоти, а запаски немає, та й ночувати там особливо небажання з малолітнім сином. Переживавще, щоб пригод не було бездорожніх, амортизатори вбиті наповал, щей завантажені, одним словом дупа Ховра просіла.
Було трохи стрімко їхати надвечір, але ми ризикнули, воно тоговартувало, боялися не встигнути до темноти. Краса там невимовна.Багато не знімали, якось не до цього було, та й прохолодно було, їздили ми в кінці травня, там взагалі ще сніг не весь потанув. Колиспускалися, сонце заходило вже, дуже сліпило, навіть спеціальніокуляри не допомагали, але спустилися без пригод. Синові дужесподобалася поїздка, та й мені теж, приїхали з ним, можна сказати, вночі.