Тут, до речі, тиша і машин практично немає., під днищем я знайшовтрохи бруду, поколупав її скребком для льоду, палицею і викруткою.І порвану гофру ще знайшов. Але що з нею робити я не знаю, мабуть, треба відвідати сервіс. Щоб повернутися на основну трасу треба щетрохи проїхати порожніми місцевими дорогами.
На основну трасу повернутися треба, бо я ще збирався візуальнооцінити прогрес у будівництві дороги між Харковом та Полтавою.Зазвичай я там ночами їжджу і нічого не бачу. А поки що можнапомилуватися сільським життям у лісі.
Повернувся на трасу. Нова дорога подекуди є, але дляексплуатації не відкрита. Місцями лише знятий ґрунт для новоїсмуги.
Загалом, не готово. І працівників не видно. До речі, я осьскільки їжджу ночами, не бачив ще жодного впав за ці огорожі зблоків. А ось євробляхи у відбійниках спостерігаю часто. Між цимиблоками вилетіти, по-моєму не складно. Місцями і блоків немає, алешар грунту знятий, коріння викорчоване, тобто там усередині канава.І досить слабка узбіччя. І трапляються ще люди, які змінюють колесана цій узбіччі.І місцеві на велосипедах їздять. Але ці звичні.
Так я доїхав до Полтавської області.
Далі нова смуга вже збудована, але для руху теж не відкрита. Зновуж таки, місцями побудована, місцями знятий ґрунт, місцями відсипанаподушка. Все місцями.
Скрізь, до речі, знаки-копачі, обмежувачі швидкості, заборонникиобгону… Але народ, зберігшись перед обгоном все одно починаєманевр, хоче обігнати мене, фуру попереду мене і встигнути довогників, що їдуть на зустріч. І все це робиться зовсім не нагарматах-перегонах. Я ж продовжую їхати за фурою, бо нікуди непоспішаю, для мене це розвішання-покатушки. Я просто їду, у менебагато незамерзайки в бачку, я помию вікно, якщо треба буде.осторонь". Ось хтось уже намагався туди переїхати. До речі, коливосени я їхав до BamperDima, він мені надіслав смс, питав де я. То я, щоб йому передзвонити, зупинявся між цими смугамидесь у цьому місці. Тобто з осені тут нічого не змінилося. Обидвісмуги готові, але права не відкрита для руху, обидва напрямки їдутьлівою. А ось цей песонаж, судячи з того, як він довго здійснювавобгін і як потім різко забрався під кінець маневру, відклав личинкустраху. І що цікаво, коли смуги розвели за марківською розв'язкою, крізь Копили я проїхав один у попутному напрямку, ніхто мене необігнав і я нікого — всі, хто поспішав, поїхали раніше :) Черговуфуру я наздогнав тільки біля мосту через Ворсклу.
Загалом дорога будується — це тішить. По Полтаві як по мені такавелика чат вже готова, як мінімум не сильно менша — це радуєподвійно (бо там був треш). І що пацани таки вибиваються в люди —теж не може не радувати. Смуга готова і відкрита для руху, вже цевселяє надії на те, що скоро ми тут не скакатимемо, а їхати. І вСупрунівці якогось монстра будують, теж нормально. Далі дорогапросто є. Місцями є — місцями немає, місцями забута танедобудована, але здебільшого просто є. Натомість тут закінчивсясніг. Тут уже можна їхати. І приїхати. Бо келих пива на узбіччі —ось він.
А що власне пиво? Воно там є.Один вид – свіже. Можна випити там.Можна взяти із собою. Я зробив і так і так. Вихідні провів весело із користю. Поточний пробіг:298782 км.
Коментарі1
Птахи-то повз нас все летять)) Я їм кричу, мовляв, привіт Андрію передавайте, ви його по нексії дізнаєтесь, таких нексій більше немає на пострадянському просторі, а то й у світі) Гаразд, кажуть, побачимо нексію біля келиха з пивом — передамо) Весна —...