Проекти Апельсин-1 НАМІ-0290 та Апельсин-2 НАМІ-0300

Нерідко ми бачимо тюнінговані машини. Однак якось так ужетрапилося, що досить успішні екземпляри машин, які готувалисядійсно, — фахівцями, виявилися десь там далеко. Наприклад, зовсімвипадково виловив у Мережі інформацію про «НАМИ 0290». Під такоюдивною кодовою назвою проходила розробка гоночної Таврії, власне зметою створення машини, здатної пройти Париж-Даккар. В НАМІ, займалися цим у вільний час і поставили за мету зробити машину, якаб базувалася на вітчизняних запчастинах.Заради справедливості вартозауважити, що від «Таврії» у НАМІ-0290 були лише половинки двернихпрорізів, половинки дверей, рамка лобового скла та саме скло — ібільше фактично нічого. Наведу знайдені фото і, повністю:Спробипрофесійного тюнінгу « Таврії», причому небезуспішні, робилися нетільки в Естонії, а й у Росії, причому взялися за це не ентузіастиз якогось спортивного товариства, а фахівці одного з найвідомішихінститутів — НАМІ. Заради справедливості варто зауважити, що хочапроектом і займалися професійні автомобільні інженери, дизайнери, випробувачі та автогонщики, але цей болід не був результатом їхньоїосновної трудової діяльності. Він створювався з власної ініціативиу вільний від роботи час.

Взагалі, завдання спочатку було дещо сюрреалістичним —побудувати спортпрототип, здатний, слідом за «Нивою» та «Ладою»подолати дакарівську трасу. До того ж, виключно їх вітчизнянихкомплектуючих! Якщо пригадати, що і «Ниви» і «Лади» готувалафранцузька фірма POCH, причому значна частина комплектуючихзапозичалася у Porshe або Ferrari… Висновки можна зробити цілкомоднозначними. Але до зірок треба прагнути, куди ж без цього? Івсе-таки, якщо до рівня «Париж-Дакар» НАМІ-0290 не дотягнув, тосеред вітчизняних спортпрототипів «Апельсин» був діамантом. Заоснову автомобіля було взято кузов "таврії", у якого відрізалипередок та задню частину салону. Те, що залишилося, поставили напросторову трубчасту раму з обов'язковим напівнесучим каркасомбезпеки., видавав 147 л.С. З упорскуванням і 125 з наддувнимкарбом. «Ампутований» задок був використаний як основа длявиготовлення пластмасового інтегрального капота, а передня частина— оригінальна, «виліплена» в матриці, знятої з повнорозмірногомакета. Вважалося, що автомобіль створювали на піку «Єве» зЛитви.Так як він теж мав центрально-моторне компонування та задніпровідні колеса. Вазовський мотор, мав турбонаддув, упорскування тачотири клапани на циліндр. Повністю незалежна підвіска машини та їїмала вага (одна тонна) забезпечували хорошу керованість. Передня тазадня підвіски автомобіля — незалежні, з регульованими кутаминахилу стійок. Їхні верхні опори кріпляться через спеціальнуплан-шайбу, що дає можливість підбирати оптимальні поєднання кутівустановки коліс, типів та моделей шин. На завершальному етапіспорткар був пофарбований в помаранчевий колір, що й визначило йогоназву — «Апельсин». Першу гонку — крос у Дмитрові, «Апельсин»виграв у відкритому заїзді. З великим відривом, а не простоборовся. Офіційний дебют «Апельсина» відбувся в 1989 році назльоті-конкурсі самодіяльного автобудування в Набережних Човнах, демашина здобула один з найвищих призів Його неодноразово показувалив телепередачах і кіножурналах, фотографії спортпрототипу обійшлисвітову автомобільну пресу, йому обіцяли прекрасне спортивнемайбутнє на коротких кросових трасах і на марафонських дистанціяхнайважчих ралі-рейдів. Але у великий автоспорт «Апельсин» так і непотрапив. У 1991 році з'явився НАМІ-0290 був модернізований -силовий агрегат був замінений на двигун АЗЛК-2142 об'ємом 1, 8 л.Але проявити себе він не встиг — настав смутний час. Вранці пішовна роботу і безвісти зник Ігор Панасенко — він їздив наАпельчині-1. Потім пішли ще кілька людей з команди, і колективрозпався. Їх просто порізали на частини та викинули на звалище тогож таки НАМИ. З «металу» залишилася КПП від першого Апельсина, інаддувний карб від нього. Крім того, було зроблено«машину-лабораторію». Її також знищили.

1
НАМИ-290 1988 рік
Ще одне фото за 1988 рік:
2
nami-290-002
НАМИ-290 1989 рік
3
Фото за 1989 рік:
nami-290-003
Газетний скан фото торпедо НАМИ 290:
4
Рульова колонка та торпедо Таврії НАМІ 290 Апельсин
Рульова колонка та торпедо Таврії НАМІ 290 Апельсин
Ще фото збоку:
5
НАМИ 290 Фото збоку
Як відкидалися панелі та капот машини:Як відкидався капот Нами 290На великий жаль, на сайті самого НАМИ, нічого, крім фото даноїмашини в банері, причому явно видертий з журнальної статті (першефото в цій статті), немає.
ПС. Продовжуючи тему.

Усього «Апельсинів» було два. Друга модель НАМІ-300, була немодифікація першого, а абсолютно іншою машиною з мотором 2, 3 літравід «Волги» і без застосування наддуву. Ну і насамкінець. Невеликарозповідь від очевидця цих подій. Оригінал можна знайти тут:Раптомзмінився звук. Нахилився до броньованого пультового скла. Плавноприбирає подачу палива…
Намагаюся приладами зрозуміти, що трапилося. Впав момент ітемпература на випуску, пішли вібрації… Явно не працює одинциліндр. Григорич раптом починає дуже швидко обертати ручку подачіпалива. Дивно, оберти не падають, ручка вже в крайньому положенні, навіть трос приводу провис... Мотор продовжує шалено крутитись.Стоп! — Григорич все ще крутить ручку подачі.
Я плескаю по великій червоній кнопці на самому верху пульта.
Під нею великий напис — «СТОП».
— Не так!
Пізно! Я натиснув цю кнопку. Я помилився. Треба було тиснути моторнавантаженням, гальмом. А ця червона кнопка знеструмлює, відключаєаварійно весь стенд.
З пультової його вже не включити…
Мотор, який нічим уже не стримується, висить на позамежнихоборотах.
Підлога під ногами дрібно вібрує, на пульті стрибають шахи…
Над двигуном з'являється хмарка диму і відразу спалахуєполум'я.
Горить вся права сторона мотора. Сильно горить! Над цимсмолоскипом, на стіні висить паливний бак. У ньому триста літрівперегрітої, гарячої солярки…
Пультова дуже тісна кімнатка. А Григорович дуже великий.
Перестрибую через сидячого начальника. Він кричить щось слідом…
У боксі вереск, рев, дим, полум'я… Зриваю трубку підводу палива, іпідхопивши вогнегасник оббігаю мотор — горить із дальньої від входусторони.
Закриваю кран на паливному баку. Вогнегасник…
Вуглекислота працює чудово! За секунди збиваю полум'я, але… Моторпродовжує шалено обертатися!
Я ж відірвав шланг подачі палива! На чому ж він працює? !
Під ногами калюжа олії, на штанах олія. Гаряче… Гаряче гаряче.
Значить пробитий блок.І масло горіло на розпеченому випускномуколекторі та турбіні.
Та на чому ж ти працюєш? !
Григорич уже в боксі. Кричить щось. Побачив зірваний паливнийшланг.
Дивиться на бак. Махає руками. Я і сам знаю, що час йти.Вогнегасник ослаб і знову з'явилося полум'я.
Григорич смикає трубу підведення повітря, стягує з себе піджак ізатикає їм повітропровід. Марно — з мого боку, у компресора, м'якийрукав уже прогорів і повітря надходить у турбіну прямо з боксу. Ямахаю вогнегасником у бік дверей — там, у коридорі стоїть такийсамий, але в сто разів більше — на колесах.
Все, в моєму вуглекислоти немає. Розумію, що я швидший. Біжу довиходу, на підлозі та черевиках олія. Біжу рачки…
Григорич ловить мене біля дверей і притиснувши долоні до мого вухакричить у цей рупор:«Він працює на своїй олії! Шматки поршняпотрапили до копресора. Їх заклинило. У впускному трактірозрядження! Туди підсмоктує олію з картера або прямо з розбитихтурбін під тиском. Він жере свою олію! »
Вискакую в коридор. Там уже натовп. Пробиваюся до вогнегасника.Який він важкий. Навіть на колесах не рухається з місця! Чорт, я жбуксую — я весь у маслі та черевиках... Біжу назад у бокс.
Жере своє масло… А його там двадцять літрів! У піддоні… У піддоні! Знову біжу до пожежного щита, назад із брухтом. Вогонь палахкотитьсильніше, ніж колись. Намагаюся пробити ломом піддон. Ковжу, падаю.Григорич допомагає — тримає мене, я працюю ломом.
Та прикотить уже хтось вогнегасник чи там одні глядачі? !
Мотор розлютився. Він стрибає на подушках ніби хоче зірватися з нихі убити всіх навколо. А ми ж... Сьогодні... Хотіли вбитийого...
Як ще подушки триматися? Щоб двигун так застрибав, потрібнополовину циліндрів вимкнути. Та ще й з одного боку… Ось Він їх івідключає!
Все! Відривається одна подушка і відразу за нею друга. Переднячастина двигуна починає колотитися між двома сталевими опорамистенда, круша і себе, і опори. Підлога вже не вібрує — вонапідстрибує! Моторчик важить за сімсот кілограм…
Зараз обірве вал, що з'єднує двигун із гальмом, і Мотор отримаєповну свободу! І кинеться на нас! Має причину. Я знаю…
Часу вже немає. Я загороджуюсь ломом і відступаю до виходу, намагаюся задкувати до дверей…
Ззаду Григорич. Він дуже великий. Він важить далеко за стокілограмів. Підошви черевиків ковзають по маслу… Ми майже нерухаємось… Вивертаюсь… Чорт! Глядачі підкотили великий вогнегаснику проріз дверей. І… Уперлися колесами в поріжок.
Вихід блокований! Григорич спирається спиною на балон ізвуглекислотою, а з іншого боку цей балон штовхають у бокс!
Мотор обірвав трубу випуску. Рев вихлопу рве барабанніперетинки…
Анікін тягнеться до важеля блокування гальма. Підскальзується...Знову намагається дотягнутися...
Всередині гальма обертається ротор. Ротор важить більше за тонну.Тепер двигун розігнав цей ротор. До шаленої швидкості!
Важіль блокування використовується тільки при налагоджувальнихроботах. Коли потрібно намертво заблокувати стенд. Цей важіль -ЛОМ! Лом вставлений у колесо… Він що! Не РОЗУМІЄ? !
Григорич робить ще одну спробу… Сковзить…
Мотор обриває третю опору і підлітає над стендом…
Страхує з себе пласти олії, що горить.< br/>
Ну… Значить треба. Григорич краще знає! А я ближчий, тількиповернутися…
Рву важіль вниз.
Стенд коротко і жалібно завищав. Підлога сильно сіпнулася…
Весь корпус гальма, намертво прикручений, до товстелезної сталевоїплатформи підлоги підстрибнув. Вал з'єднувальний двигун зі стендомшвидко зупинився…
І… Мотор, руйнуючи останні перепони, завертався навколо свогоколенвала.
З шаленою швидкістю. З тієї, з якою щойно обертався йогоколінчастий вал.
Обриваючи і намотуючи на себе дроти, шланги, трубки… Круша сталеві, товщиною в ногу слона опори стенда, і самого себе.
> Уламки чавуного блоку билися об стіни і рикошетили від сталіплатформи.
Зрізало масляний піддон. Двадцять літрів олії, що виблискує віялом, прямувало до верхівок стін і стелі боксу. І кинувся вниз на сталевуплиту.
Тепер не уламки — величезні шматки чавунного блоку рвали стінибоксу.
Мотора вже не існувало.
Остання частина двигуна — колінчастий вал із залишками нижньоїчастини блоку циліндрів отримала свободу!
З величезною швидкістю. Вертикально. Вгору. Як гарматнийснаряд.
Обігнавши віяло масла… Цей шматок Мотора досяг бетонної плити стеліі…
Зник у ній.

> Не стало вогню.
Виск металу.
Рева вибухів вихлопу.
Пол… не бив по ногах…

Зі стелі, повільно, падав великий шматок бетону…
Ще повільніше падали краплі олії…
Застигла на місці хмара цементного пилу…
У стіні, під паливним баком… верхня частина двигуна… Нерухлива…
Все? ..

У лівій руці брухт…
< br> У отворі дверей, за балоном вогнегасника, стрибає головаШурика…
Вгору, вниз…
Сашкін моторний бокс наприкінці коридору…
Шурик залазить на вогнегасник, зістрибує у бокс.
< — А де мотор?
Я показую рукою на дірку в бетоні стелі, на стіну…
Сашка ще щось каже… Забирає лом… Махає рукою в мене передочима.
Вліво… Вправо… Вліво… Вправо… А я не чую, майже… обідати йдеш? — Незрозумів… Що? — Я говорю, обід уже… Час… — Шурик стукає пальцем поциферблату свого годинника.
— А ... Ну так ... Підміту тільки ... - Ти ... Важіль ...Блокування гальма ... Ти ...
— Так… Вікторе Григоровичу… Ви ж… Самі… Ви ж… ковзали…
А я ближче був…
— Ти мене трохи з боксу не виніс … Я… Якби не вогнегасник…
Я на маслі… Падати почав… Я просто… Утриматись… За важіль цей…
Але ж не смикати ж!

На наступному фото — другий «Апельсин»:
7
Проект Апельсин-2, НАМІ-300
Ще одне фото другої реінкарнації «Апельсина». Внизу видноФорос.
8
Апельсин-2, НАМІ-300, на Форосі
Ще фото:>
9
Апельсин-2, НАМІ-300
"
7
Проект Апельсин-2, НАМІ-300
Ще одне фото другої реінкарнації «Апельсина». Внизу видноФорос.
8
Апельсин-2, НАМІ-300, на Форосі
Ще фото:>
9
Апельсин-2, НАМІ-300
"
7
Проект Апельсин-2, НАМІ-300
Ще одне фото другої реінкарнації «Апельсина». Внизу видноФорос.
8
Апельсин-2, НАМІ-300, на Форосі
Ще фото:>
9
Апельсин-2, НАМІ-300