, де ми живемо Взявши пасажирів-блаблакарників ми через Чернігіврушили до Києва, а це якраз 200 км ходу Дорога в основному вся времонтах, тому швидкість в середньому (з урахуванням населенихпунктів по трасі) була близько 70-80 км/год., що для моєї машиниозначало середню витрату в 3, 5 л/100 км. Після Києва - 475 км -дорога проходила прямо до Одеси.90% траси вкриті хорошим асфальтомДілянка від Києва до Білої Церкви взагалі ідеальна, але є кількамоментів, де дорога з вибоїнами, але, судячи з встановлених знаківремонту дороги, за неї ось-ось візьмуться. Такі ділянки були набілоцерківській окружній і трохи за Жашковим.
Ті самі ділянки навколо Білої Церкви виділені жовтими знаками.
Приїхавши до Одеси, готуйтеся побачити транспортний хаос, особливо в те, що стосується паркування. Ніхто нікого не штрафує, паркування у три ряди:на дорозі, на газоні та на тротуарі. І це притому, що центральною частиною міста 3-4 смугові дороги зодностороннім рухом. Місто дуже сильно заточене під машини, аленавести лад в інфраструктурі ніхто не хоче. На вихідних ситуаціятрохи простіша, але з тим же Києвом чи Черніговом не порівнятивзагалі.
П Л Я Ж І
< Через кілька днів в Одесі ми поїхали найближчими пляжнимимістами:Санжейка і Грибівка — 47 км в один бік. Рекомендую«Санжейські схили» - вас приведе до безкоштовного паркування прямонавпроти спуску з скелі, внизу якого пляж, який на всіх фото вGoogle. Людей мало, пісок чистий, але потрібна парасолька, босховатися від сонця там просто ніде. У навігатор кемпінг«Примор'я». Прямо навпроти нього дуже акуратний на вигляд чоловіктримає паркування. За добу 45 гривень, а за дві години — 25. Можнаспробувати сунутися в саме містечко, але там все запаркованоповністю, купа туристів ходить, але найважливіше — стоїть знак«Зупинка заборонена».
У Грибівці пляж не сподобався, дуже людно, незважаючи на те, щопляжна лінія метрів 100 у ширину. Але куди треба сходити тут, то цекафе «Арман». Ціни низькі, а свинячий шашлик, салат «Цезар» ісмажене морозиво — просто нереально смачні! />
Наступного дня була поїздка до Очакова — звідти у нас був катер наКінбурнську косу. Катером, тому що по «материку» туди на чомусьнеповнопривідному та з маленьким кліренсом просто не дістатися.Загалом про саму косу і про дорогу до неї по землі чудово розповівВлад на своєму каналі «Однією правою». Дорога до Очакова — 140 км водин бік — це ще той челендж. Від Одеси ви 100 кілометрів їхатимететрасою Е58, а це означає 2-смугову дорогу з купою фур і хлопцями намашинах від Панамер до Октавій, які хочуть влізти в останню щілину, щоб не намотати себе на зустрічну. Додаємо до цього рельєф, спеку в35 градусів, і отримуємо умови у яких маленький 1.2 TDI просторозпинався, щоб відвезти нас хоч кудись. Мені доводилося постійнотримати його в районі 2100 оборотів, щоб під ногою був хоч якийсьмомент для обгону 60-70 фур, що повзуть. Дякую, що без ям. Післяповороту з траси на Очаків ситуація змінюється, і ми потрапляємо наідеально рівну дорогу зі свіжим асфальтом, яка веде нас прямо допункту призначення. А пунктом призначення для тих, хто їде докемпінгу «Сосновий бір», є порт «Лісгосп» (він же порт «Лісгосп», він же причал «340»). Тут у порту є платне паркування за 50гривень/добу. Від причалу до коси вас доставляє катер «БригадирГорич». Саму ж інформацію про розклад катера та подальший маршрутрекомендую уточнювати у керівництва кемпінгу «Сосновий бір». Усамому кемпі за 160 гривень на добу з особи ви отримаєте:душ, питнуводу (безлімітно), WiFi та розетки (безлімітно).
Намет у сосновому лісі на березі Чорного моря. Будьте готові донашестя комарів після заходу сонця!
Берегова лінія на косі:взагалі немає людей, неглибоке море, де миза 2 дні разів бачили 6 дельфінів. Н І К
Ми повернулися до Одеси і звідти наступного дня поїхали наКуяльницький лиман, він же просто Куяльник, за 10 км від міста. Напід'їзді до самого санаторію ви упретеся в шлагбаум, на якому буденаписано «В'їзд тільки за спецперепустками», але насправді можев'їхати будь-хто, заплативши 10 гривень з машини прямо в рукиохоронцю. Далі на вас чекає ще метрів 100 асфальту по територіїсанаторію, після чого сам під'їзд до пляжу (йдіть на сморід) —укочений пісок. На низькому кліренсі там робити нічого. Машинуможна кинути під будь-яким кущем.Буквально під будь-яким.
Вигляд на лиман з місця паркування. Можна і ближче під'їхати, аленавіщо. Знамениті куяльницькі грязі. Пахнуть сіркою. Дуже сильнопахнуть сіркою. Якщо ви плануєте лізти у воду або бруд, то візьмітьіз собою пару-трійку 5-літрових бутлів з прісною водою, тому щосолі на вас буде стільки, що плавки стоятимуть. . Якщо все ж такиприїхали без води, то завжди є душ прямо біля кафе «У Наталки» за10 гривень з людини, але треба відстояти чергу, а сіль починаєсвербити і пекти. Взагалі ідеальне комбо - злити з себе сіль водоюз пляшки та відстояти чергу, де максимально відмитися. Алеврахуйте, якщо мазатиметеся брудом, то ви нею смердітимете ще годин12 мінімум. Про плавки мовчу. На наступний день з Одеси ми поїхалидо Білгород-Дністровський через Шабо - 90 км в один бік. Дороганормальна, але треба бути особливо пильним проїжджаючи містоЗатоки, бо там багато туристів, а також проїжджаючи підйомний містна шляху назад, тому що на самому мосту дві поспіль офігенноздорові ями, і якщо в них влетіти, то можна залишитися без коліс. УШабо рекомендуємо сходити на екскурсію на виноробню. Там є опціявзяти квиток з дегустацією, але якщо ви за кермом, то все винодоведеться сплювати... Плюсом, не доїжджаючи метрів 300 до самоївиноробні, є чудова сирна ферма «Європейська Сироварня», на яку тежможна сходити на екскурсію, пообідати в дуже смачному кафе і купитисиру (є навіть брюност).
Красивенна територія виноробні:все доглянуто і акуратно. Д Н Е С ТР О В С К І Й
Після Шабо ми доїхали до Акерманської фортеці. Рекомендуюприїжджати сюди надвечір, бо ходити багато, а в спеку буде важко.Вхід платний, можна піднятися на стіни, зайти в оборонні споруди.Аккерманська фортеця на березі лиману. Назад рекомендую їхати усвітлий час, бо дороги вузькі і у темряві некомфортно. Передвиїздом я замінив масло, проїхавши на ньому 5 тисяч (так менірекомендували під іншим постом про мій перший ТО після покупки). Намашині такий тріп був дуже зручним. За всю дорогу не було жоднихпроблем. Єдине — машині довелося добре попрацювати мотором, бо вінмаленький, а було спекотно, і південний рельєф мене дуже здивувавсвоїми перепадами висоти. Десь за 200 км до Одеси почалися довгі, по 2-3 кілометри тягуни, на яких слабші мотори машини повертали наокремо виділену для підйому крайню праву смугу, де повільно ігаласливо підіймалися нагору. В основному у мене це був режим 4передача, газ майже до підлоги, обороти 2100-2300. Вибиралася, безпроблем, але доводилося попрацювати! Особливих ям не було, але часвід часу доводилося з'їжджати на ґрунтовку, щоб дістатися різнихкрас. Кілька разів я порадувався, що під мотором встановленийзахист, і в таких умовах дизелек впевнено тягнув на підйоми. Наліто поставив диски спеціально розроблені для Polo MK4 Bluemotion -легкі і красиві. Середня витрата ми не рахували, але проміжні цифрина ділянці Київ-Одеса були в районі 4, 5/100 км (це при дикихтягунах, про які я писав вище). Думаю, що десь так за весь трип пришвидкості по трасі 100-110, а по місту — 50, воно й вийде. Дякую, що дочитали до кінця!
Коментарі2
Гарна подорож! Чудові фото.В цілому, незважаючи на B клас і 1.2 — Polo досить комфортний для подорожей на дальню.
Дякую! Витрата радує, а з моїм зростом у 188 я можу дуже комфортно сісти і за всю дорогу (а 700 км до Одеси ми доїхали за день) ніяких пробем ні зі спиною, ні з ногами не було. Єдине, що було трохи некомфортно на цих тягунах, але це таке вже, плата з...