Загадки Пенсіонера, або Форт Боярд ;)

Попередній господар машини, наприкінці свого життя, злегка "дивував".
Чудацтво його виявилося в тому, що він став типовим гоголівським "плюшкіним".
Якщо він де-небудь на вулиці, бачив якусь, на його думку, кориснуфігню (дошки, обрізки профілю для гіпсокартону, всякі залозки, пластик, пляшки і т.П.), то він її брав і ніс Коли вільне місце вгаражі закінчилося, то він просто відчиняв двері, закидав своїтрофеї всередину і швидко закривав двері, поки вони назад невипали. Розгріб звалище і зміг дістатися до автомобіля.
Треба наймати вантажну машину і вивезти все те гівно, що він натягна смітник. Своїм одягом витер.)))
Вирішив я зазирнути під капот.Вгвинтився в щілину, на яку хлам, щознаходиться в гаражі, дозволяє відкрити двері, і почав шукати ручкувідкривання капота.Тож у мене таких стародавніх машин ще не було, то я навіть уявити не міг, як вона повинна виглядати. Шукав їїдовго, т.К. Спочатку намагався шукати за аналогією її можливогомісцезнаходження в сучасних автомобілях. Весь комізм ситуації був утому, що треба було постійно протискуватися у вузьку щілину, на якувідчинялися пасажирські двері, щоб перевірити, чи відкрився капотчи ні.
Спершу було виявлено якийсь важіль. Коли його рухаєш вперед-назад, щось відбувається, але капот не відкривається. Хвилин за п'ять ядопер, що цей важіль рухає заслінку повітрозабірника перед лобовимсклом. Я ще хвилин п'ятнадцять смикав і крутив усілякі важелі іручечки, поки не натрапив на ручку, яку шукав. Еврика, капотвідкритий.
Наступним номером цієї циркової програми, був пошук ручки відкриттябагажника.
Це був той ще ребус.
Хвилин через п'ятнадцять — двадцять, я знайшов її під заднімсидінням праворуч. До цього часу, я забруднився як чорт, але бувдуже гордий собою.)))
Думаю, що Пенсіонер приготував для мене ще багато такихзагадок.