Думки про неминуче

Коли я вперше задумався про продаж машини? (а в ньому немає майженіяких записів:) — проблем особливих з ним я не знав.Ну, вірнішевони були:за гарантією змінювали блок клавіш управліннясклопідйомниками, фари (через моргаючі вій, хвороба машин до 2014р.В.), підігрів сидіння перегорів, це довелося за свої грошіміняти.Незначні такі проблеми, в цілому не здатні зіпсувативраження про авто. Всі мої претензії зводилися до того, що їхати попоганій дорозі на цій машині практично неможливо. Колії — все цебуло зрозуміло, зрозуміло та очікувано, але згодом почалодіставати, особливо у весняні періоди, коли дороги в місті таобласті перетворювалися на єдине місиво уламків асфальту, щебеню табруду.
Я сказав про ці домисли свого кращого друга, і за сумісництвом, куму, він зі мною погодився, але резонно помітив:за скільки ти їїпродаси на ринку? Пробіг у машини зовсім невеликий, а ціна буде яку такої ж за віком, але з пробігом у два-три рази більша. Простішеїздити далі, це буде розумніше.
Звичайно, він мав рацію, і я з ним погодився. Але думки залишилисязі мною, зерно було впущене в ґрунт, і все це почало варитися наповільному вогні. Я порався з роботою, планував міняти дах набудинку, все це вимагало багато грошей, і про автосалони якось недумалося. Але ось у мене випав позаурочний шанс підзаробити трохимідяків, і я знову почав поглядати в бік автомобільних справ. Роківтри-чотири мені на нього взагалі було начхати, але якось само собоюпочав ловити себе на тому, що читаю статті, переглядаю відео, загалом починаю все активніше збирати інформацію. Стало зрозуміло, що рано чи пізно, питання стане з усією актуальністю.
Тоді я запитав себе:а що змінилося за цей термін у моїхуподобаннях? Чому тоді я купив Кіа, і що я хочу від автомобілязараз? Розуміння цих речей мало полегшити мені бачення загальноїкартини. Через рік. Поклавши руку на серце, я знайшов у собі силивизнати, що Сід я купував, тому що він мені сподобався, якподобається красива дівчинка, яку ти побачив миттєво вуніверситетській бібліотеці, тобто БАМ, і ти вже не можеш викинутиїї з голови, хоча навіть не знаєш людину особисто. Так і тут. Менісподобався дизайн, шрифти, підсвічування, агресивність, загальнийімідж цієї машини. Друга частина істини це була ціна. Тому щостільки у нас тоді, при такому оснащенні та такому зовнішньомувигляді, не коштувала жодна іномарка С-класу. Я пам'ятаю, навітьфорд фокус був приблизно на 1000-1500 $ дорожче. А тоді це буловажливе. Попереднього коня я розбив про злощасну "таврію" і ходитипішки було нестерпно. Треба було брати на те, на що вистачалогрошей. Дивно, але тоді всі ці речі на кшталт "мотор-коробка-підвіска" здавалися абсолютно не важливими. Все цеприблизно характеризувалося однією тезою: "хоч би що було, але будекраще ніж у ВАЗі". Ну правильно, порівнювати мені не з чим було.Чотири з половиною роки я пригальмовував перед лежачими, стараннооб'їжджав усі ямки та горбки, катався тільки на рівні пляжі вліткуі складав у купу те, що мені потрібно було від машини. Івимальовувалась така картина:на 95% автомобіль знаходиться уміському середовищі, у невеликому місті, з хроновими дорогами. Утеплу пору року розбиті, взимку — завалені снігом. Автомобіль неповинен обмежувати мене від поїздок будь-куди, на відпочинок у лісабо на річку. І він не повинен споживати багато палива.
… таким чином перелік пріоритетів вишикувався таким чином:
1. Кліренс та підвіска
2. Бажано повний привід
3. Оснащення електронікою
4. Двигун
29. Дизайн.
Так, на 29-му, або навіть 55-му місці виявився дизайн, тому щоправда така, що автомобіль повинен добре їхати і везти мене зродиною скрізь, а як він виглядає, це не важливо. Мені достатньо, щоб він просто не був відверто страшним. Ну, тобто не таким, якновий Sportage))) До речі, про нього. Як пристойний покупець, язвичайно лояльно звернувся до модельного ряду Кіа, але виявилося, що мене чекав облом. Для мене спортаж — страшний, як смертний гріх, жорсткий, низький автомобіль, повний привід у ньому несерйозний, хоч коштує реальних грошей. Кіа Ніро взагалі незрозуміла машина, принаймні не для мене. Соренто хороший, але великий і дорогий. Умоїй особистій мозаїці Кия вже просто місця не було, бо я зрозумівсаму суть цієї марки:залучити покупця зовнішністю і ватрушками, апотім дати йому все це за такою ціною. І тільки через місяці чироки, ти зрозумієш, що нема в цих машинах нічого особливого — вонидуже посередні. Точніше, вони хороші за формулою ціна-якість, алене за це вписують золотими літерами в пантеон легенд. Це якцукерка. Обгортка може бути красивою, але щоб зрозуміти, наскількиїй відповідає шоколад, треба її купити. І з'їсти. Сід я любив устатиці. Коли він стояв у гаражі або на парковці, або насвітлофорі, шарудучи майже беззвучно движком на неодружених, гріючимені руки кермом, пиляючи всякими датчиками. Автомобіль-іграшкагаджет на колесах. Як тільки ти на ньому їдеш, вилазить надтобагато "але". Бух, бах, трах, шорх, клац, і ти знижуєш швидкість.Лише виїхавши на ідеальну трасу (а таких у нас у країні напевно 3або 4), розслабляєшся і починаєш кайфувати, але тут виявляється, щобензиновий двигун 1, 6 настільки сонний, що перша ж фура може статипроблемою.
А у статиці так. Ви думаєте, я не боровся із собою, коли викладавоголошення про продаж? Коли, приїхавши з роботи, дивився на неїтаку звичну за ці роки на тлі знайомих стін? Коли покупець приїхавїї оглядати, і клацав важелі і кнопки, а я ревниво думав, що кращезнаю, як це потрібно клацати і натискати? Коли, млинець, знявчохли, і виявив, що під ними найновіша, як із магазину, тканина? Випомиляєтеся. Було шкода. Скажу більше, коли ми прибирали в салоніперед приїздом можливого покупця, я раптом помітив, що дружина маєочі на мокрому місці. "ти чого? - Здивувався я. - Адже ми неміняємо хороше на погане, ми міняємо хороше на краще! ". "а, простотак, - відмахнулася вона. - Музика грає сумна". А мій син, якомувже майже 6 років, сказав твердо, що жодну нову машину він нелюбитиме так само як "нашу кию".
Ми всі її любили. І любимо. Просто приходить час, коли треба брати, і щось міняти. Це неминуче.