трохи ботанського гумору (ілюзія навчання)

товариш пішов вивчати С++ в якусь пірамідальну секту, а-ля Амвейдля програмерів, з рівнями, рангами, обіцянками, як годиться.Просив допомогти з домашнім завданням.< Завдання феєричне -отримати з клавіатури одну цифру (в діапазоні 0-9, без перевірки, користувач сам повинен знати що вводити), взагалі без інтерфейсу (анавіщо він? ), зате з математичної (щоб остаточно заплутати)Завданням - необхідно вивести на екран за зростанням всі парні (удругому завданні непарні) числа від 0 до введеного числа.
int main() {
int border;
scanf("%d", & bor; border);
border -= border % 2;
for ( int even = 0; even < border; even += 2 ) {
printf("%d ", even);
}
printf("%d\n", border);
return 0;
}

Півгодини пояснював йому, чому конструкції типу border -= border %2; краще не використовувати, в результаті почув: "це не мій код, цеПРИКЛАД З КОНСПЕКТУ, мені просто треба його змінити, щоб непарнівиводив". br>