Машина, можна сказати, унікальна у своєму роді. Запитайте:«А вчому унікальність? ». А в тому, що вона знаходилася в одних руках з1995 року. Я познайомився з Нею. У 2005 році, коли вона проходилаповну реставрацію, у мене тоді була 156 2.5 і я з-під лоба дививсяна це, думаючи собі:«На хріна він це робить, краще б продав цеймотлох і купив собі нормальну тачку». Але так я думав тоді.. З тогочасу все змінилося і я дуже радий, що він тоді її не продав. Тепервона в моїй колекції., з якою я все ніяк не міг вирішити, щоробити:відновлювати чи будувати машину для трек-днів.Ну теперрозумієте, що все вирішилося само собою...
Мені зателефонував директор СТО, на якому я обслуговую свої афлібагато -багато років і запитав, чи не хочу я купити 75 3.0? Я, яккаже Лесь Подерев'янський:«Не хвилько не вагаючись», схопив бабло іполетів дивитися.З того часу, як я її бачив останній раз, машинка, звичайно, трохи втомилася, Але стан все ще залишалося гідним.Віддав гроші і став володарем творіння Великого, не побоюсь цьогослова, Джузеппе Буссо, одягненого в прикід студії дизайну АЛЬФАРОМЕО))).
