Їздили сьогодні з Буковеля до Ворохти, а там далі до пропускногопункту, де нас записали в книгу на випадок зникнення, і далі допідніжжя гори, ґрунтовкою з бруківок, обганяючи паркетники, намисто, та іншу брехню асфальтову, швидкість не головне, головне сила😂
У підніжжя поставили бобика на стоянку і потопали через ліс зкорінням, далі весь час у гору, потім у круту гору поруччю, покамінню. Першої вершини з прапором, там туман і моторошний вітер, того й дивись здує, дружина за мене схопилася.Потопталися і вниз, вниз легше набагато, хоч і важче як ноги перебудовувати.До самоївершини не дійшли 500 метрів, але там уже треба було всерйозвикладатися. Наступного разу.
Коментарі2
Не був, у планах з'їздити. Цікаво, а якщо квадроцикл взяти (у причіп), на ньому можна? (Все-таки легше буде)
Там де ми їздили - не вийде. Товариш з роботи здав місце пізніше, де нивою піднімався до якоїсь позначки, далі зупинився з-за снігу.