>
А назад їхати — навігатор мережу не бачить, карти немає, ввімкнувнавітел з попередньо встановленою картою, бадьоро почухали, асфальтскінчився, почалася ґрунтова дорога, але їдемо наче не так, якїхали туди, є надія, що може дорога якась краще виявиться... Фіг..Звичайна ґрунтовка пішла в гору, попетляла, а далі глина після дощуз колією від лісовозів і місцевих злих бобиків. Увімкнув повнийпривід. Трохи згодом перейшов на другу знижену. Праворуч обрив, уколії носить часом, але повзе. Проїхали струмок вбрід, три канавита кілька розкисних місць. Хоч як дивно — на ат-шній гумі бобикїхав і навіть жодного разу не зупинився, сильно не газував, проповзли вершину. З вершини почало їхати веселіше, дорога сталасухішою, хоча все одно місцями неприємно. Зустріли місцевих, якікинули свої машини задовго біля початку гори та йшли пішки.Обнадіяли нас, що попереду ще буде два важкі місця, а потім мипобачимо синій жигуль і все пройде.
Початок смердіти газом, нісенітниця, їдемо далі. Коли вжеспускалися майже хорошою дорогою вниз з гори:
Спустилися, у Німецької Мокри помили ноги в річечці.
Виявив, що балон у багажнику вилетів із хомутів, із трубочки труїтьгаз. Закріпив назад, поїхали — знову вилетів балон, хомути нетримають, сильно розхиталося кріплення, поки стрибали під часштурму гори. Знімаю балон, кладу в ноги заднього сидіння. Їдемобензином. Машина вся в глині, ноги ковзають педалями. Додомупотрапляємо о пів на першу ночі.
Вранці вирішуємо залишитися ще на день у Буковелі. З'їздили доЯремчі, їдемо назад до Буковеля. Пан на білому міцубісі асх іззакарпатськими номерами стартує від магазину мені в бік. Сигналу, гальмую, приймаю ліворуч, але там зустрічка, чую удар праворуч. Уштурмана паніка, приїхали! Вилажу, пілот міцубісі заблокованийсвоїми дверима, дружина пілота нападає на мене з докорами, що требабути добрішим і не поспішати так головною дорогою. Стою, дивлюся набрудний бобик, у якого на трубі повисла ця біла хрень. Вузькадорога у Буковелі заблокована нашими авто.Пілот міцубісі вирішуєз'їхати з моєї труби підніжки, звільнити дорогу, їде назад, переживає за бампер, кричу йому, що треба вперед з вивернутимиколесами, інакше бампер точно клацнеться. Роз'їхалися. У міцубісі —крило, бампер, туман вирвався. У мене, як і раніше, брудний бобик.Розходимося побажавши один одному вдалого відпочинку. Потім намийці виявляю все-таки білі подряпини на обох дверях. Блін, прикро, не чекав, думав труба все прийняла на себе. Дупа, але що вдієш. Самвинен. Тепер збоку на дверях у мене знак зорро. На наступний деньїдемо назад до Києва, 700км на бензині, дорого ніж на газу, алеїдемо. Більше 90 не розганяємося, заощаджуємо. Вечір, Київ, мивдома.
Бобик все витримав незворушно, гори, каміння, струмки, брудцілющий, міцубісі закарпатський. Це до речі вже другий, першийтакий самий, тільки іншого кольору восени атакував мене в ту жтрубу, тоді тільки гумка постраждала. За весь час доливав тількимасло та відкручував балон з газом :)
Усім удачі!
Коментарі
Поки немає коментарів — будьте першим.