Сходження на Говерлу та подорож Карпатами

Рішення поїхати до Карпат на пару днів було дуже спонтанним, мійдруг розповів як вони з сім'єю добре провели час гуляючи на Подоліі покаталися Дніпром на прогулянковому катері "говерла", тут жевиникла ідея, а чи не махнути в Карпати на Говерлу, все ж такивихідні.У дружини були свої плани, поїхати на дачу, алепереконувати що Карпати трохи краще ніж поїздка на дачу довго недовелося, доньку бабусі, удвох з дружиною в машину і в дорогу.Атепер по порядку, що куди і скільки., розпланував усі 3 дні, цезалізти на Говерлу, відвідати водоспад Гук, покататися лісами наТурі, відвідати ринок у Яремчі та прогулятися вечірнім Львовом.

Дорога з Києва до Ворохти — це майже 700 км хорошої дороги.Їхав накруїзі до 130 км/год, загалом накатали 1530 км, з витратою в 9.3 іза середньої швидкості в 72 км/год, оскільки їздив не тількитрасою, а й по лісах, а сама дорога до Говерлі це окрема історія, ті хто там були розуміють про що мова, а якщо ви туди плануєте, товід КП до точки, звідки підніматиметеся, їхати 8 км зі швидкістю5-10 км/год, інакше можна залишити не тільки колеса, але піддон здеталями підвіски.

На під'їзді до Карпат
Після 8-ї години дороги зупинилися помилуватися ранковим виглядом, фотографії не передають цього ефекту, наскільки це красиво. Напід'їзді до Ворохти Поспавши після дороги кілька годин пройшлисямістом, подивилися місцеві ресторанчики та розваги, розваг небагато, це прокат квадроциклів, катання на конях, поїздки по горахна джипах, купання в чанах та всілякі екскурсії по регіону.
Саме містечко сподобалося, чисто, культурно і ніякої метушні, ніхтонікуди не поспішає. Ворохта з оглядового майданчика Другий день, цебуло сходження на Говерлу. Моя дружина вже там була і не сказавшинічого крім як, ну якщо ти хочеш то йди, а я буду вдома, хитропосміхнулася. Я ж не знав що і як це буде, а ще меніпорекомендували "синій" маршрут, він найкоротший, але мабуть забулисказати що він і найскладніший, ну та гаразд, є мета, вперед.
Згорнувши з траси я проїхав десь 10 кілометрів до КПП, де необхіднозареєструватися та сплатити в'їзд, вартість цього задоволення заодного 50 гривень (майже 2 долари), далі 8 км тією самою дорогою, де можна залишити ходову, піддон, а з деяких машин вся корозіяобсипається. Під'їхавши до самого підйому я залишив машину напарковці, взяв рюкзак і подався підкорювати гору, орієнтуючись завказівниками з синіми стрілками пішов до вершини.

Найскладніша частина підйому, прямо відчуваєш як хтось тобідихає в ж…, спину. > З гори відкривається шикарний вид

Це ще не вершина
Ще трохи трохи
Найвища точка України
Все б нічого, залізти то я заліз, Вологий, брудний, пульс під 170, але задоволений. Наступний квест, це злізти з гори, той хто думаєщо це легко, той дуже помиляється, на деяких ділянках це складнішеніж лізти нагору.
Спуск був тим же маршрутом що і підйом, тут я вже не робивфотографій, я просто хотів дістатися машини. Подекуди спустившисьдо машини я намагаюся її відкрити, а ось тут настало найцікавіше, замерзла батарейка в пульті, спробував відкрити ключем, а ось і ні, замок закис, бачити ним ніхто не користувався з народження машини, після 10-ти хвилин відігрівання ключа у важкодоступному та тепломумісці вдалося відкрити машину, ох як же я був цьому радий коли ясів у салон. Діставшись номера, відмився і впав на ліжко.
Відпочивши кілька годин, повечеряв, випив 200 грамів місцевогоконьяку і завалився спати, сил не було навіть розмовляти. На ранокпохід на Говерлу здавався приємною прогулянкою горами, якщо ввечерія сам себе питав на який я туди поліз, то вранці думка буладіаметрально протилежна, піду ще.
нас було три дні та дві ночі, третій день, це невелика подорожрегіоном, водоспад Гук, Яремча та Львів. Дорогою знайшли кількапід'їздів до гірської річки, ось тут почалося випробування Тура набездоріжжі, машина показала себе чудово, ніде не застрягла, нічогоне відвалилося і не зламалося. Я не залазив у самі нетрі, алевпевнено проїжджав там, де їздять підготовлені машини. З'їхавши зтраси і проїхавши кілька кілометрів, уперлися в КПП, де за в'їздберуть 30 гривень з особи. Їхати до водоспаду ми не стали, машинузалишили на стоянці і пройшлися 2 кілометри пішки. Дорога доводоспаду вздовж гірської річки дуже гарна, гори, ліс. Сам водоспадне вразив. Невеликий водоспад, близько 5-ти метрів заввишки.Водоспад Гук Яремча, а точніше ринок у Яремчі. Тут купилиподарунків рідні, смачного вина, попили кави. Ціни особливо нічимне відрізняються від решти ринків у Карпатах, так само і заасортиментом, більшість виробів з овчини. Мені подарували тапки, збаранчиками, щоб наступного разу бачив не тільки один маршрут, якбаранчик, це про "синій" маршрут на Говерлу.
Яремча
Подарунок із нагадуванням
Закінчивши з подарунками, попили кави та рушили до Львова. Останнійраз я у Львові був років 15 тому, ще тоді він залишив приємневраження, як незвичайне українське місто, воно більше схоже наавстрійські міста, ту саму Венну. Маленькі вузькі вулички збруківки, архітектури та атмосфери. Ми приїхали пізно, на жаль, багато не вдалося подивитися, прогулялися центром, сфотографувалисябіля оперного, побували на площі Ринок, хотілося б подивитисьбільше, але стискало час і щільно повечерявши поїхали додому доКиєва.
> Площа Ринок
Вийшов чудовий тур вихідного дня, спонтанна поїздка та купа емоцій, яскравих вражень. Чекаю наступних довгих вихідних, не хочетьсясидіти вдома, встигну ще.