Путешествие в Ковель

Так як машина 2005-го року - на кожних дверях в якомусь місці булиздуття фарби - під ручками, під нижніми молдингами, де то одинмаленький, де то великий пухир. Якщо близько не підходити — томашина ще здавалася в ідеалі... Але поблизу...
Шпаклювати і фарбувати свої не хотів... Знайшов комплект ізчотирьох дверей одразу, мого кольору, аж у Ковелі, за 400кілометрів від мене... Сам донор — із пробігом 100 тисяч ізБританії начебто, пригнаний під розбір.Просив вислати службоюдоставки, але потім поговорили і вирішив поїхати сам.Доставкагрошей візьме, але не факт, що не зашкодить двері при перевезенні, вони мені колись навіть дубову стільницю змогли переламати, покивезли Коротше поїхав сам, туди їхав житомирською трасою, назадваршавською, перед цим дізнавався маршрути, думки розділилися, яккраще їхати, а я потім примудрився випробувати обидва маршрути.заправок з туалетами та навіть мобільний ловить скрізь.
У Ковелі забрав двері (фільонки, які переставляються). Сам Ковель…залишив подвійне враження, поїв дерунів з м'ясом і сходив у паркШевченка, гуглокарти обіцяли навіть набережну, але вона трохипідкачала. Що я вирішив сфотографувати пам'ятник, тому швидкозібрали сімки і зайняли лавочку по сусідству.
Вирішив, що похитався достатньо, настав час мчати назад. О шостійвечора вже був удома. Двері доїхали цілі.