Не було б уазика — нудно провів би. Пишу вже із запізненням, сніг зійшов, але спогади ще свіжі, як ми з уазом зимували.
Живу за містом, у майже котеджному селищі, тільки котеджів немаєще, будинків двадцять поки що живе, інші будуються... Загалом сталонас засипати, та вже так, що ланосу дружини стало складноборсатися. Зачепив колесо від трактора (знайшов десь у полі)потягав за собою, пробив колію по всіх наших вуличках, снігущільнився, у пішоходів взагалі прямий тротуар, ланос знову їздить, сусіди задоволені (вах, продовжуй, дорогий! ).
<На наступний день снігу насипало ще більше, сніг став важким, явирішив уже не займатися нісенітницею, сам проїду, а хто не проїде— значить тому і не треба. Туарег і досить довго сидить там... Явирішую вибратися в магазин з донькою — об'їжджаю його по цілині ізастряг на відвалі. У сусіда, прокопав під переднім мостом, з'їхавз відвалу, з розгону проскочив — повернувся, смикнув туарег. Уазтріумфує! Увечері з сусідами поїхали на кью7 перевіряти наскількивона краща/гірша за туарегу — посадили її на вулиці в переметі. Япішов за уазиком — під двором знайшов транспортер, сусід застрягпробиваючись додому. Виїхав. Зачепив його і відтяг під йогобудинок.
Вулиця вузька, поїхав від нього по колу далі, засів сам. Сусіди наауді вже відкопалися — приїхали за мною, застрягли самі, вибралисявід'їхали від мене, зачепили двома тросами — витягли назад. Ярозігнався і знову вперед — знову застряг, наштовхав кучугуру підсебе. Ледве мене стягли і ауді та сусіди. Заїхав додому, все нафіг, наче сиджу вдома, нікуди не їжджу. Вранці дзвонить сусід на Т5 —висмикни назад із дому на дорогу, на день народження треба їхати, запізнююся, змусять штрафні пити. Поїхав пробивати дорогу до нього, він розчистив як зміг, але я три рази пробивав колію до нього звулиці ще. Зачепив і як давай ми з ним їхати через перемети - язасів, здаю назад, він мене відтягує, потім знову розгін - зновупробиваю як змогу, знову їдемо назад. Виїхали. Ура. Заїхав додому.Вистукав сніг із коліс, доки не намерзло. А на вечір приїхавтрактор, на який ми чекали другий день і абияк нам почистив (маленький китаєць, з ковшем шириною в метр, усі великі тракторичистили дорогу між селами). Але ми ще довго їздили на уазику, дружина не наважувалася вибиратися на ланосі. >
Коментарі4
Паша, привіт. Ми з тобою точно в одній Україні живемо?)) Я за зиму не бачив снігу який би мене налякав на Жигулях якби я ще на них їздив, а вже на Патрі і поготів.
А ось я сам сумніваюся вже ) такий сніг останній раз був роки три-чотири тому, коли я за кілька заходів тільки зміг пробитися до свого будинку. Цього року зима побалувала - і морозами, і ожеледицею і снігом
схоже, тут не одна повнопривідна машина має бути в сім'ї, а один трактор!)
Вже задумався теж над цим))