Спостереження просто так

Каталися сьогодні з донькою знову півдня. З'їздили на макарівськеводосховище, яке за сім кілометрів від нашого будиночка під Києвом, погуляли по греблі, зняли гарний захід сонця над водою.
> Потім поїхали на нашу фазенду і знову вчилися їздити ґрунтовимидоріжками вздовж не забудованих вуличок.
Дочка вчилася повертати, крутила кермо, я тиснув педалі, тому щопедаль зчеплення в нашому драконі намагається віджати водія разом зсидінням, ноги коротше ще ростити і качати треба.
Після шести кіл з поворотами донька здалася - плечі вже болять відруління. Ну будемо потроху тренуватися, навчимося.
Хто взагалі пам'ятає свій перший раз за кермом? Напевно, враження, яке на все життя.
Я вперше поїхав на батьківській 21й волзі, взимку, дорога укоченийсніг, коробка перероблена, з перемиканням на підлозі вже, на важелібіла кулька з пластмаси, виточена на чомусь, без будь-якої схемиперемикання. Щось кудись включаєш, пускаєш педаль і воно їде.Страшно, цікаво та вражень на весь тиждень у школі. Потім уже була24-ка, після 21-ї чомусь здавалася надпотужною ракетою, при розгоніз місця — утоплювалося в сидінні. Ось тільки до рульового яспочатку ніяк не міг пристосуватися, то вліво, то вправо, десередина незрозуміло, так і гуляла машина у мене по дорозі. Пір, усидіння вже правда не утоплює, і на ракету не особливо схожа, як ненамагаюся, більше чомусь нагадує занижений уазик, який виріс удовжину на метр з чимось, ну зате кермо і тримаю дорогу однієюрукою правда.
Все йде, таке життя…