Не пам'ятаю, здається я вже якось розповідав про чарівнувластивість автомобіля зустрічати мене вранці свіжими подряпинамита вм'ятинами. Ну так от, якщо спочатку це викликало просто досаду, згодом почало дратувати Вже давно було в мене ось це:Неприємно, алежити можна. Такі особливості паркування у нас "на районі" Пройшовчас, і ось одного ранку…:
Якщо не видно, то на відміну від попередньої подряпини попластику, тут вм'ятина і скол до металу.Хто, як і з якого хера - ціпитання залишилися без відповіді, пішовши в бездонний космос. Ну іяк свого часу насилу і скрипом приймалося рішення "треба їхати", так і цього разу було ухвалено рішення " треба фарбувати". Благопрофільна організація знайшлася досить недалеко, грошей попросив недуже багато, та й тиждень вимушеного карантинного самітництва нічимвеселіше за серіалів порадувати не загрожувала — машину можна буловіддати. У результаті:
Дряпини прибрали
А також:
Вирівняли вм'ятину і зафарбували все, що було потрібно
< Відчуття таке, що на старе улюблене пальто нарешті пришиввідірвані гудзики. Залишилося знайти затишне місце для паркування, подалі від анонімних капосників.
Коментарі4
Співчуваю. Все ж, темні авто більше страждають від ротозеїв, анітрохи не в їх виправдання, просто скоріше спостереження.
Коли встановив силові бампера і колеса 33 бажаючих ставити свої автомобілі, так що, у двері водія, хрін увійдеш, поменшало.
На жаль, у Москві така ж проблема. За майже 8 років життя — багато коцек від неакуратних сусідів по паркуванню. Жодного разу ніхто не залишив хоча б записки з вибаченнями. Поки їжджу так, хоча очі мозолить. Треба б теж зайнятися поераскою .
Та вже. Олені розмножилися і їх все більше! )