Ранок починається не з кави)))
Де ж я жиклер поклав? )))
І передчуваючи задоволення, ми зайшли поснідати у вже знайомий намресторан-колибу.Вау...Не повірите...Ми були там одні на весьзаклад! Аж це одне з досить відвідуваних місць, враховуючи те, що цесвоєрідний ретро-музей! Тут зібрана колекція предметів минулогостоліття. Ні, офіціанти нудьгують, погано їм без туристів., кремзлики з м'ясом, гарячий шоколад За все задоволення — 280 грн Навиїзді, в торговому наметі, вибрали найбільший кавун і життявдалося! На шляху до Яремче на нас чекає Яблунецький перевал, щорозділяє Івано-Франківську та Закарпатську області. Це найвищагірська траса України. І наймальовничіші гірські схили. Види зверхувідкриваються дивовижні! Чарівні панорами Карпат нікого незалишають байдужими! Ми його вже долали і запам'ятався він нам - яктанкова дорога, якою їхати можна хіба зі швидкістю 10-20 км/год, т.К. Суцільні ями. Враховуючи, що це серпантин, підйоми та спускими їхали тоді і думали як? Як можна мати такі дороги? Що насьогодні-класна траса, нова, свіжа дорога. Заліково. Але в жодномуразі обережність не завадить. Зупинилися біля гуцульського ринкувитратити гроші, привезти сувенірів додому. Взяла додомудоріжку-килимок, тканий, ручної роботи -400 грн. І баночки дляспецій-100 грн, Думаю, що вони у нас у Харкові дешевші. Але... Це жкуплено тут, у Карпатах, на Яблунецькому перевалі. А це пам'ять.Недаремно Яремче називають райським куточком- все тут радує поглядтуриста. Зупинку зробили в центрі, неподалік вокзалу, ми йдемогуляти. Уздовж траси представлено безліч екскурсій. Спочаткуплануємо відвідування музею просто неба «Карпати в мініатюрі».Дорогою обстежуємо територію бази відпочинку «Медведина гора».Непогано все ушляхетнено, і досить багато туристів. Яремче — ценайбільш відвідуваний курорт. Тут недешево - але кожен вибирає насвій гаманець. 30 грн/ос. Тут у мінімалізмі охоплені всі визначніпам'ятки Карпат, представлено навіть те, чого нині вже не існує.Дуже мило виглядає залізниця, з курсуючим паровозиком. Малюкамточно припаде до смаку.
.
У Яремчі, на березі річки Жонка, на території Карпатськогоприродного національного парку, знаходиться цікава туристичнапам'ятка – парк-музей «Карпати в мініатюрі» . Відвідавши його, гість зможе бачити:як відтворені, крихітні макети пам'ятокархітектури, об'єктів культурної спадщини гірського краю -релігійні споруди, церкви, монастирі; природні визначні пам'ятки вмініатюрі, у тому числі «візитну картку» Яремче = водоспад Пробій, розташований на річці Прут. Гості зможуть вивчити географію, історію українських Карпат, побачити реалістичну копію нині діючоїзалізниці, легендарні віадуки (кам'яні мости) Ворохти, тунель, залізничну станцію в населеному пункті Татарові (у мініатюрі).
Територія музею – Це маленький ландшафтний парк. Все дужедостовірно та дуже близько до реальності. Круто! Дуже радимо.Відразу скажу, що все, що ми подивимося в Яремчі, — обов'язково довідвідин. Далі йдемо до водоспаду. Але шлях ми вибрали зовсімнезвичайний-залізничним полотном. Чинному. І так робити непотрібно.
Візитна картка цього місця – водоспад Пробій. Каскадний, повноводний, галасливий… Води річки Прут з величезною силоюперекочуються кам'яними брилами і з гуркотом спадають з 8-ми мвисоти. Ми пройшли через сувенірний ринок і потрапили на пішохіднийміст, звідки можна з висоти 20 м помилуватися всією картиною. Є тутплатна підвісна переправа, але ми не зрозуміли, працює вона чи ні.Від водоспаду є туристичний маркований маршрут на хребет Явірник.Ми вибрали інший маршрут-родзинку Яремче — Карпатський природнийпарк та підйом Стежкою Довбуша.
.
. Грн/ос. Забігаючи вперед, говорю з усією відповідальністю - якщоще раз приїду в ці місця - повторю підйом.
Опишу, як зможу. Ти йдеш круто в гору, лісовою частиною, каменями, валунами. В принципі-досить комфортно-сонце не палить (тебеоточують сосни, смереки). Стежки видно, довжина маршруту - 4 км.Маршрут маркований біло-зеленою смугою. Головне-дивитися підноги.
Як нам вдалося повернути не туди-залишається загадкою. Але є як є-замість скель Довбуша ми звернули на стежку, яка веде на м.Маковиця (у перекладі Вінець). Здалося, що до нас наближаєтьсявовк. Та здалеку дуже схожий, тим більше села і людей поблизу неспостерігалося. Ми присіли на привал, попити води, вовк-собакапідійшов до нас і розташувався поряд. Старий, блохатий пес - дужедоброзичливий. Селфі з ним вийшло чудовим.А який вид відкрився намна першому привалі ... Ммм ... Див. Фото.
У принципі, коли йдеш не поспішаючи, все ок, але гори вони все-такигори... Плато закінчилося, і почалося піднесення. Різко нагору, близько 3-4 км. Мені здалося довше. Без зручного взуття робити тутнічого. Льоша знайшов мені палицю, вона рятувала конкретно. Можнасказати це лайфхак усім… Підйом справді крутий і швидко не здолаєш.На шляху до вершини розташувалася сироварня та невелика кафешка.Все для втомлених і шалених від краси природи туристів! І звичайнож ми зайшли. Тут, з овечого молока роблять сир та бринзу. Різнихсортів. Нам провели свого роду гурман-тур із дегустацією. У ційстарій хатинці можна побачити, як вистоюються сири, відчути запахи, почути розповідь господаря-гуцула. Нам сподобалося, незважаючи націни та відчуття, що нам втюхують. Сир ми взяли 2-х сортів:«Вурду»- це здається десертний, і сир із сироватки молодого молока. 250грн. За 600 грн. Сирів та ще й банку меду прихопили. 350 гр -160грн. Домовилися з господарем, що рюкзаки заберемо на зворотномушляху, т.К. У гору з таким вантажем не попреш – і потопали далі.Гора-не висока-985 м, але підйом досить важкий, хоч і не тривалий.І сонце. Це потрібно враховувати. Все, що ви побачите на фото, картинках не передає крутості маршруту. Ті, хто має проблеми зіздоров'ям, краще вибирати прогулянкові, пологі, легкі маршрути.Хоча підйом не вважається важким. Останні метри даютьсянелегко…
І ось друга наша піша вершина після Говерли підкорена! Я в захваті! Це неймовірне відчуття! Я тепер розумію емоції людей, котріпідкорюють гірські вершини. Панорама незвичайна! Видимість навколовідмінна кілометрів на 30-50. Чорногорський хребет, Горгани – цетреба побачити! Подорожуйте- це розширює ваші кордони і це тоговарте, як каже Антон Птушкін. Такі картинки чіпляють і залишаютьсяв пам'яті назавжди… Але ми пішли далі, хребтом, уже не поспішаючи, оглядаючись. Насолоджуючись тишею, відсутністю туристів. А запахквітучих трав… це невимовно… Можна звичайно продовжити шлях істежка, що йде вдалину видно, але в нас є й інші плани… Ми зняликроси, лягли прямо на траву, і задрімали на сонечку серед цієїкраси. Від цього умиротворення нас відірвали звуки квадроциклів, щонаближаються. Ну і час…
.
Виходимо, навіть сум накотив… Спускаємось у сироварню, забираєморюкзаки і йдемо в кафешку перекусити вареників з тим самим сиром…Саме те, коли втомився, хочеться посидіти, куснути смачненького іпобадьорити від тутешніх пейзажів. І дихати…
.
За підсумком вийшла супер-прогулянка, шикарні фото.
Зворотний шлях вирішили йти іншою дорогою. Міток не було, івуа-лями заблукали, вийшли манівцями до болота, потім Льошавідшукав якийсь стрімкий закинутий міст, яким ми обов'язковоповинні були пройти. Капець. Нормальні там не ходять. Хочетьсядістатися машини. Не знаю, скільки ми потопали. Багато. Дуже.Класно. Неймовірно і незабутньо. Вечеря на заході сонця дорогою вЧернівці. З десертом із кавуна! І сиром із сироварні. Продовженнятут. 5. Подорож на Газ 21 Західною Україною 2020. М.Чернівці, Джуринський водоспад
Коментарі3
Шикарні вийшли фотографії та подорож
дякую
Класно. прямо змусили згадати наші поїздки 2014 - 2015рр