5. Подорож на Газ 21 Західною Україною 2020. м.Чернівці, Джуринський водоспад

Чому знову Чернівці? По-перше:дуже вже лазня запам'яталася (минулого разу)! Хочемо повторити. По-друге:у Льоші тут зустріч ізколегою ретро-техніки. По-третє:Чернівецький університет (перлинаміста) та об'єкт культурної спадщини ЮНЕСКО, і ще кілька локацій, де хотілося б побувати.Встали на ночівлю прямо на Турецькій площі, правіше за лазню. > Ранок проводимо в суперечках про те, як биправильно побудувати свій день.Домовляємося, що поділяємося і кожен– за своїм маршрутом.Єдино-ми разом зранку відвідуємо Університет, гуляємо територією, потім розходимося.
Вранці є перевага - немає такої кількості тургруп, і нас пропустилипогуляти по території без екскурсії, та ще й безкоштовно.От цебонус! Взагалі вхід сюди тільки з екскурсоводом, групи набираютьсядосить швидко.Чекати екскурсію не було сенсу, тому що ми вже булина ній, добре пам'ятаємо всю розкіш цієї чудової споруди.Усім, хтоне був на екскурсії, варто побувати. Другої такої архітектурноїпишноти на Україні просто немає. Після прогулянки Університетом, наші туристичні шляхи на Україні недовго розійшлися, я на вул. О.Кобилянської, а Лешик пішов на зустріч зі своїм знайомим Волговодомі просто любителем ретро техніки Віктору Те, що він побачив, шкодамене там не було поряд, краса, особливо американець De Soto Сustom1949 ось посилання на огляд .
Красуня Віктора)
Красивий Mercedes De Soto Сustom 1949. Далі йду в міський парк, демене зустріли і підхопили на Чорній Волзі Льоша зі своїм другом.
.
Ми поїхали на найвищу точку, звідки відкривається вид на місто.Точку цю добре знають місцеві жителі, як правило туристи сюди недобираються, оскільки не знають про неї. Постояли небагато, а потімпоїхали на Турецьку площу. І ось. Зустріч 2-х красивихретро-автомобілів 50-х рр. – Блакитної та Чорної Волги.Припаркували симетрично одне до одного. Незрівнянна картина! Фотоговорять самі за себе. Поспілкувавшись, надивившись і наслухавшись, ми тепло попрощалися і побігли в лазню. Місцям і автомобілям.
Вітя, Дякую!
До речі центральна Лазня у Чернівцях- це теж ритуал. Сюди ходять іздрузями, віниками, сім'ями з дітьми, ніби у квартирах немає ванн.Мене це дуже здивувало.
Чисті, свіжі, намиті ми відпочили і з ранку, за порадою другавирішили відвідати водоспад Джуринський. Сказали нам, що місце, щостоїть.
А це відхилення від маршруту на 70 км і не на нашу користь. І часобмаль. Вирішили їхати. Чорт із ним згодом і бензином! Коли ще тутпобуємо? 19.09. Забігаючи наперед скажу:Джуринськийводоспад-шикарний! І це, безумовно, фішка, яку не можна пропустити! Місця гідні. Діставшись до дитячого табору «Ромашка» (не діє)виявляємо ще одну визначну пам'ятку – руїни Червоногородськогозамку. Перша та Друга світові війни практично зруйнували замок. Нажаль, зараз збереглися лише дві вежі, одна з яких обвалюється.Шкода. Видно, що це була потужна оборонна споруда. Башти аварійні, тож рішення йти за вами. Тим більше, якщо з дітьми краще невипробовувати долю. Усередині нічого цікавого немає. Розруха. Тожїдемо до водоспаду. Дорога ґрунтовка, кілька хвилин і-ось панорама, яку — навіть у Карпатах знайти складно.
З висоти 16 м (це найвищий водоспад України) спадає на галасливий, 3-х каскадний водоспад. Обсяг падаючої води такий, що поручспіврозмовника, що стоїть, не чути. Водоспад широкий, вода чиста. Успеку можна спробувати зануритися. Принаймні місцеві купаються.Зручно розташуватися на ніч, є непогана рівна галявина для наметів.Щоправда зв'язок тут дуже і дуже поганий. Вигляд простонезрівнянний. Та й фото виходять оч. Цікаві. Можна перейти на іншийбік, полазити по камінню, піднятися нагору. Приїжджати краще, ядумаю вранці, ви точно одні будете милуватися цією красою. Ми булитам близько 9.00 години, туристів нікого, тільки торгові намети зсувенірами почали розкладатися. Магазинів тут немає поблизу, так щовода і їжа з собою. Є щось на кшталт джерельця, з правого боку, алевода на смак нам здалася не дуже. Породили, послухали тишу, дочекалися перших туристів і покотили далі. На зворотному шляху звиоти виднівся Червоноградський замок, ну раз поряд чомусь невідвідати. Включно з фантазією Будова була шикарною, але часиберуть свою і залишаються тільки по руїнах здогадуватися, як вонавсе була до розрухи.
На підйомі втратили шнур із перехідником. Без нього ніяк. І Льошкапішов пішки вниз, по спеці, і уявити складно знайшов!
Звичайно, ми не пошкодували витраченого часу! Це диво, що насперенаправили. Ми, можна сказати, перезавантажилися. А по дорозінам попався жіночий монастир, на який сил. У мене вже не вистачило, тож дослідити його, озброївшись фотоапаратурою, пішов Лешик. І яквиявилося, не дарма пішов. Його зустріла настоятелька монастиря іпровела йому цілу екскурсію (нечасто до них мабуть заїжджаютьтуристи). Місце не розкручене, тому йому не поспішаючи розповіливсю історію монастиря, показали території, келії та інші приміщення.А я поки що займалася поїданням смаколиків.
Стара частина фортеці, аварійна будівля.
.
Жіночий монастир. 6. Подорож на Газ 21 Західною Україною 2020.м.Бучач, Черкаси.