12.06.16

Запис про наболіле. Сьогодні нарешті повернувся додому із Сум іодразу почав збиратися на покотушки.Забрав друга, поїхалипокататися по центру.І ось лунає дзвінок:
-Але, то ти катаєшся?
-Ну так
> -Ану подьєдь
-Ок
Телефонував мій старий знайомий, який зараз працюєавтомеханіком.Приїжджаю, дивлюся стоять, думаю ну все, заразпочнеться.Заглушив машину, виходжу.І так, я як у воду дивився "ого, ***** собі, воно ще їздить, як ти на ній взагалі пересуваєшся", відповідаю, що так "воно" як ти висловився ще їздить. Я знаю, незабаром розберуся.Походили вони значить навколо п'ятірки "та тутусі пороги треба варити, дно теж варити, капот шпаклювати, дверішпаклювати і т.Д.", говорю "я знаю і без вас, все поварю і всезроблю І тут же була порушена болісна для мене тема "продай її добіса або здай на метал, навіщо ти в неї гроші вкидаєш". Так ось, власне, що хочеться сказати НІКОЛИ, НІКОЛИ я її не продам і тимбільше не здам на метал, я люблю її більше ніж гроші та все інше.Єдине нагадування, що залишилося від покійного дідуся. Чому людинастільки приземлені і не розуміють, що суть не в гривнях, рубляхчи доларах, а в тій мрії, яка живе в тобі, яка росте з самогодитинства, нехай багато хто назве її дурною, нерозумною і тд, просто начхати. Скільки б цих самих папірців у мене не було, явсе-одно буду збирати свою дівчинку, нехай у мене буде й іншамашина, але ця назавжди залишиться ЖИТИ в моєму гаражі і в ній язавжди бачитиму свою здійснену мрію. br>