Серпень 13го

Давно, оооочень давно я нічого не писав, хоча матеріалу зібралосяпристойно. Правда інформацію для записів можна і з пальцявисмоктати, але у мене рука не підніметься писати про таке) Томувітайте на екранах ваших моніторів "повернення блуднихмандрівників". Отже, поїхали... - Ні, не поїду я з тобою! - Алечому ж? Адже ми так про це мріяли, ми ж все вирішили, а тут осьтакий поворот! Могла б ця історія і так початися, але ні)
Коли не знаєш де ховатися від спеки, яка знаходить тебе, куди б тине втік — будь то гараж, двір, будинок, сінок, пляж, каміння наберезі річки, вони, до речі, нагріваються так, що й ходитинеможливо) Рятує кондиціонер, і відчинені навстіж вікна/двері вночі— для тих у кого немає кондиціонера) І тільки влітку я почуваюсятак, ніби мене прихистили якісь далекі родичі, навіть не підозрюючіпро моє існування) Вся справа в тому, що вночі спати на ліжку такжарко, що рятує тільки ніч, проведена в дуже міцну з плінтусом ікилимовим покриттям. Ну а так, як ми з Вами люди все-такикультурні, то поділяє мій овал обличчя та палас, на який якось упавшматочок оселедця з новорічного столу, надувний матрац, купленийсаме для таких цілей. Але біда не лише в цьому. Інші 330 днів напідлозі в передпокої ніхто не спить, то природно вночі організмзвикає спокійно розгулювати по кімнаті і буцати ногами молекулиповітря, що мирно літають. Але ж улітку там, на березі прозорочистого озера, де співають червоні каркаду... Крака... Коротшевеличезні червоні папуги...Стоп. Папуги = то вже з моїх снів) Однимсловом, батько, коли з ранку випускає кота на вулицю, то частенькобуцає замість пари кисень-водень-азот і що там ще літає в повітрі, солодко сплячого, розкладеного форменою зіркою МЕНЕ. Природнопапуги вмить зникають, батько офігевает, лякається, потімвибачається. А я ж почуваюся підбитим собакою) Так, це вступ інагадування про те, яке спекотне, миле, довгоочікуване літо у нас.Але знову якісь зміни в погоді, чи природі — не пам'ятаю якспівалося в пісні, але стало холоднішати. Не те щоб сильно, але дляліта — незвично. На річку не поїдеш, велосипед так само стоїть зіспущеним колесом, тому на думку спадає геніальна ідея — настав часоновити портфоліо машини. Як виявилось, цього разу наші зйомкизалучили пристойну кількість народу (за нашими мірками). І всі малистарі костюми/сукні/штани/шузи/всі справи. А я стою, сверблю своюкудлату ріпу і розумію, що одягти мені нічого. Шум підняв, всі вжеготові їхати, а мені тупо нема чого одягнути. Тут як завжди надопомогу приходить мама) Організувала мені костюм радянськогопошиття, пару кепок, на тренуванні кілька років тому були стиренікеди "маде ін кудлаті 80-ті" і ось він - образ добродушного хлопцятієї епохи) А ось місце де будуть гасити настільки колоритні людиварто було пошукати. І тут я згадав, що у мене в селі начебтозбереглося все те, що було раніше. Значить їдемо біля села.Невеликий відступ:місце насправді дуже гарне. Я все дитинство тутпровів і тому згадую про це село з усмішкою на обличчі. Впершенавчився їздити велосипедом саме тут, скільки колін було роздерто, скільки голів пропущено на полі біля будинку Діми СкриПИ (скрипа, патамуша Скрипченка), скільки народу я перекостиляв, а як корівганяв… Ай, стільки спогадів. І так боляче іноді дивитися і бачитияк десь на горизонті розтягують останню цеглу з колись величезногоколгоспу, як заростає дорога до лісу, якою раніше їздили військовіавтомобілі на якусь військову базу, від якої напевно зараз незалишилося взагалі нічого . Як берег річки загажується величезноюкількістю очерету. І ніби нічого такого, але мати каже, що тутраніше не цівка бігла, а РІЧКА, з чудовим берегом, чиста, людикупалися. А тепер… Страшно навіть підходити…
Ну ось ми і тут. Вбрання одягнені, валізи дістали, штатививстановлені. І помчали… Серпень 13го)
Ось він — образ молодих, вихованих, культурних, освічениххлопців
— Гля! Який смішний типочик. Думає, що якщо з міста, то йому тутвсе можна. — Ага, я просто сміюсь. Понаїдять тут всякі. — Та нуйого нафік. Слухай, я тут Вальку думав зводити на фільм. Тут у клубзавезли цього, як його… Щось вульгарне… А! Челентано, "приборканняноровливого". Кажуть нічого такого. — Подобається, так? Ти знаєш, таким як вона, подобаються романтики, щоби на гітарі грав, тампісні співав. Ну і фільми теж добре, молодець, розумієш) - Нуподобається ... Але я ж не вмію грати - Аааа, так це справапоправне. Мене тут ось дід, як приходив від сусідки (а тільки вонайому й продає самогон), то він таким прийомам мене навчив. Заразпокажу, там нічого складного немає — Во, зрозумів? Все легко. — Нуа так, немає нічого складного. Опа, он Здається і Валя твоя. Валь, привіт! - Ти че, вона вже почує - Та не хвилюйся, я так сто разівробив. Щас забацаєш їй ту, що тільки що розучили. — А їйсподобалося) — Особа в неї якась похмура. — Та ні, то слова простомудрі. Йо, ховай пиво, дядько Вася геть здається іде. — Ща етикеткузірву і ніхто не зрозуміє, що ми пили.
— Ось що означає — голова)— Чуєш, а що це за машина? того ж, міського— Добре живуть — Жигулі, єпт. Це тобі не Інвалідка ІванФедоровича. — Та там у багатьох такі. — Слухай, а давай геть Федькопопросимо нас сфоткатися, га? Він якраз собі фотоапарат купив. -Давай, поки той не прийшов - Валько! Давай до нас. А ти гітарувпевненіше тримай. — Так, ідемо, здається інтелігент повертається.— Він че, сюди її привіз вчитися їздити? Не-не-не, жінка повинна накухні стояти, а не за кермом сидіти
— Згоден.
— Он і Валя мовчить — згодна означає.- Пішли геть краще намайданчик? - Погнали. Незабаром пісні за заявками на радіо почнутьзапускати.— По-во, під музику веселіше.
Як же тут все-таки красиво — Ага, не те що в місті — Гля, тойінтелігент уже й Вальку до себе забрав. Че, фотограф дуже гарний? Ану пішли подивимося, що він там робить. — А красиві ж!
— Ага
br/>
— Ти не вказуй. Хочу і буду. Давай бери Вальку, погнали додому. Всіподії, герої та їхні імена вигадані, тому не штовхати ні за що.Фотографії робилися для себе, та й щоб було що згадати) Ось такий умене один серпневий день був)
"— Пішли геть краще на майданчик? — Погнали. Незабаром пісні зазаявками на радіо почнуть запускати.— По-во, під музикувеселіше.
Як же тут все-таки красиво — Ага, не те що в місті — Гля, тойінтелігент уже й Вальку до себе забрав. Че, фотограф дуже гарний? Ану пішли подивимося, що він там робить. — А красиві ж!
— Ага
br/>
— Ти не вказуй. Хочу і буду. Давай бери Вальку, погнали додому. Всіподії, герої та їхні імена вигадані, тому не штовхати ні за що.Фотографії робилися для себе, та й щоб було що згадати) Ось такий умене один серпневий день був)
"— Пішли геть краще на майданчик? — Погнали. Незабаром пісні зазаявками на радіо почнуть запускати.— По-во, під музикувеселіше.
Як же тут все-таки красиво — Ага, не те що в місті — Гля, тойінтелігент уже й Вальку до себе забрав. Че, фотограф дуже гарний? Ану пішли подивимося, що він там робить. — А красиві ж!
— Ага
br/>
— Ти не вказуй. Хочу і буду. Давай бери Вальку, погнали додому. Всіподії, герої та їхні імена вигадані, тому не штовхати ні за що.Фотографії робилися для себе, та й щоб було що згадати) Ось такий умене один серпневий день був)