Взаємодопомога...

Як не сумно про це говорити, але днями зіткнувся з такою річчю, яквзаємодопомога водіїв на дорогах. Здавалося б і факт неповагиводіями один одного ні для кого не є секретом, але збоченомурозуму, який мчачи трасою, зупиняє свою машину біля автомобіля зпіднятим капотом, що стояв на узбіччі, хочеться думати, що і всінавколо такі ж як і він. Що теж зупиняться, допоможуть. Навіть безпрохання. Але не тут то було. Знають, а хто не знає підкажу, у вУкраїні знову пройшли сніг і дощ.Земля трошки стала слизькою.Але наукоченій ґрунтовці було все нормально, а ось при розвороті, натраві, машина закопалася в землю. Довелося йти до асфальту іпросити допомоги в інших.Благо йти треба було метрів 50. І з дорогимою червону машину було видно добре.І сама ситуація.На узбіччідороги в місті, вдень, стоїть акуратно одягнений хлопець. Сорочціта пристойній курточці На вулиці йде чи дощ, чи сніг. Він махаєрукою, зупиняючи позашляховиків, що проїжджають повз, і вказуючи насвою машину. Так він коштує годину та іншу. І коли повз проїжджаєне зупиняючись черговий крутий позашляховик, хлопець розуміє, що утих хто їздить на цих машинах ніколи немає ніяких неприємностей.Адже вони небожителі і застраховані від усіляких простих людськихнеприємностей. Але коли повз проїжджає навіть чоловік на ниві, цейхлопець розуміє, що він по життю просто лох. І таке відбуваєтьсялише з ним. В інших такого немає. Ніхто не застрягне і не ламаєтьсяна дорогах, і нікому допомога з боку не потрібна. І на душі стаєдуже погано. Адже він розуміє, що при всьому цьому він все одно непроїде повз людину, яка потребує допомоги.