Їзда на далекі відстані

За 1, 5 року були такі поїздки на далекі відстані:
— разів 8 з'їздив з Києва до Слов'янська (700 км.);
<
— поїздка з Києва до Львова (550 км.);
— поїздка з Києва до Мінська (550 км.);
— поїздка з Києва до Одеси (450 км.) ).

Мої спостереження:
За кермом жука непогано їздити на далекі відстані.Стабільно можнатримати високу швидкість (наскільки це можливо на цій машині, оскільки стрілка зупиняється на 180), хороші гальма не змушуютьзайвий раз напружуватися, спритний варіатор дозволяє розганятисябез попередньої затримки (особливо класно у спорт режимі). Сидіннядосить комфортні, але для високих водіїв (як я) подушка будекоротковатою.Не дуже зручно подорожувати на жуку високим пасажирамзаднього ряду (місця дійсно дуже мало). Нерівному покритті (з моєїпрактики це починаєш помічати біля Полтави та на шляху з Харкова доСлов'янська). Ще мені не вистачає підлокітника. На жуку доводилосяїхати в сильну зливу. Тоді врятувала ESP, коли заходячи в плавнийповорот (заїжджав на 120) потрапив у велику калюжу. Система доситьефективно знизила швидкість і погасила знесення передньої осі.

Однажды потрапив у сильний снігопад (на шляху з Києва доСлов'янська), посилювалося все ще тим, що виїхали з Києва увечері.Незважаючи на монопривод, машина непогано проривалася через 15 см.шар снігу, об'їжджали пробки, що утворилися через численні аваріїпо засніжених узбіччях. Знову-таки непогано працювала ESP і зимовіпокришки Yokohama iCe Guard (датчик спалахував тієї ночі часто, аледо занесення справа не доходила).

У Слов'янську
При їзді в дощ чи сльоту через бризки від коліс та конструктивнуособливість кузова припадає кожні 200 км. Витирати бічні стеклапасажира та водія.
Іноді не вистачає ближнього світла фар — подумую над встановленнямксенону у ближнє світло чи біксенону.