Лірика і т.д.

У цій замітці спробую відповісти, що, як і чому

У той далекий 2006 я вже кілька років як пішохід, після продажуW124 з 4, 2 мотором Машина не була потрібна, ось і не купувалася, прав на той момент старих вже не було і нових ще не було, чомутрапилася така неприємність замовчу, до машини це стосунку не має.грубий порушник, просто так вийшло. Так, ось сидячи восени 2006року на кафедрі, в осінній тузі і печалі і маючи на той моментбюджет, який насилу дотягує до 2 тис. Я ліниво переглядававтосайти, тому, що душі хотілося мерса, ось хотілося і все, внашій родині мерсів було багато і я не уявляв свого життя без зіркина капоті.
Переглядав я, тому що зрозуміло, що з таким бюджетом і вона булапід питанням.
І раптом … так-так мені на очі трапляється оголошення про продажMercedes 200D. >
Це був ШОК, шок впізнавання з глибокого дитинства, впізнаваннямрії, про яку я мріяв з далекого 1984 року. Ескімо, сирки вшоколаді на паличці і великий і могутній СРСР, тільки починаєтьсяпотепління, "залізна завіса" вже хитається, хіпі, фарцовкаджинсами, дівчата у спідницях вище за коліно, але мені це булодалеко, ну навіщо дівчата дитині в неповних 6 років.
Зате дитині дуже цікаві машинки.
І тут, о диво, ковток свіжого повітря із загниваючого заходу, влаштована якимись ентузіастами звідти виставка зарубіжних машин, як її дозволили розуму незбагненно, правда виділили місце мало неза містом — АЛЕ дозволили.
І ось з матір'ю і обожнюваним Дідусем, затятим автолюбителем миїдемо, на козирній машині, ВАЗ2106 — це вам не хухри-мухри, цепрактично найкраще, що могло бути у радянської людини, ну нерахуючи 24 Волги, вона до речі у нас теж була як службова, але цетак, не в тему.
Так от їдемо і приїжджаємо.
А там, Чесно кажучи я не пам'ятаю, що там було ще, вся увага і нетільки моя - це два МЕРСЕДЕС - 116 і 115, ну тоді я ще не знав, щоце. А ось 115 відкритий і якийсь усміхнений дядько промовляючийдуже дивно садить мене за кермо. Якщо в житті бувають моментибожевільного щастя, то для радянського хлопчика це було воно.
Я посигналив, покрутив кермо і відкрив кватирку, покрутивширучку.
Чесно кажучи більше вже нічого не пам'ятаю, пам'ятаю тількиВОСТОРГ! Потім їхали додому і пам'ятаю запитав у дідуся чому наМерседесі кватирки відкриваються автоматично, а на найкращійрадянській машині потрібно відкривати клямки і штовхати скло.
Ох і отримав же я пі…, по шиї загалом, ну ви уявіть, що моглиподумати відповідні органи, якщо онук великого партійногофункціонера і заступник гендиректора заводу таке ляпнув би навулиці.
< Загалом догану було отримано, але чарівна машина назавждизалишилася у мене в серці. І ось повертаємося в 2006. Я йогодізнався — машину моєї мрії. Мене вже не цікавило ніщо, я зрозумів, що куплю цю машину…