Початок шляху або дайте карту я загубився...

Отже, він Мерс, ось бокс у якому він стоїть і я розгублений…

«Хто винен і що робити » - все як у російській класиці, і якщо зпершою частиною все ясно, тому що звинувачувати крім себе нікого, то питання що робити викликає серйозні труднощі, досвіду ніякого, плану реставраційних робіт немає.

<
Те, що машину потрібно варити, і варити серйозно сумнівів невикликає навіть у такого дилетанта як я.
Машинка вже варена і не раз, днище варив перший господар – це вінмені розповів біля МРЕВ, потім була ще купа зварювань, зад умашини підламаний, типовий наслідок перевезень у багажнику попівтонни.Приварений після цього криво, так, що одні задні дверізачиняються насилу. Від кави, та й інші частини не краще.рівень.

Поки що від безвиході приймаю рішення викидати з машини сміття іколгосп, що легко знімається.
Колгоспу багато і є на чому розмахнутися. Перероблено все, навітьдвигун заводиться не як належить, а спочатку ключ, а потім кнопкана центральній консолі - стартер. Викидаю із салону те, щозалишилося від чохлів вигажених усім, чим тільки можна і з сумомоглядаю дірки на рідних, темно-синіх сидіннях. Звинчую і викидаюнафіг дерев'яну набалдашник на КПП, як на ГАЗ61, вигрібаю купусміття накинуту в багажник - з цінного там тільки запасна піч іпару ковпаків з нержавіючої сталі, покоцаних звичайно, але хочщось.

>

Розібравши передні двері викидаю з неї купу непрацюючих ЦЗ і соплівпроводки, попутно знаходжу чому не працював замок на ній, хоч якасьрадість.
З реставраційних робіт цього разу можна ще тільки помити кермо імісце водія, бруд такий, що сісти в машину і не вигадається нереально. Весь вільний час і всі гроші.

Але… Та чорт із ним, якби мрії легко давалися – це були б немрії.

< br>