Новому вихлопу бути!

Хто уважно стежить за моїми машинками, ну, принаймні тими, що є наДрайві, знає, що я замислювався про продаж Ісузіка.
Так, він звичайно не Гелендваген, але я його люблю, таким як він є, це як син, який звичайно до медінституту не вступив і гінекологомне став, але хоч людина хороша.
Тому я в нього продовжую вкладати гроші робити все краще ікраще.
І що у нас на черзі, так, вона рідна – вихлопна.
Не вся звичайно, банка там нова, Босале, їй ще й року невиповнилося, А ось все інше можна і замінити.
Разом, тому що робити все я звик ґрунтовно, то і майстри повиннібути відповідні.
Тому варіантів особливих те і не було, їдемо до Роме.
Rud Exhaust System особливої ​​реклами не потребують.
Ім'я собі вони вже заробили, так, що, можна їх згадувати, небоячись бути звинуваченим у рекламі.
Таким чином заїжджаємо, і віддаляємося…
Ненадовго, цікаво ж млинець горілий.
І починається магія роботи з металом на професійномуобладнанні.

Це мене завжди заворожувало і викликало аж ніяк не білузаздрість.
Я про обладнання, так хочеться гараж/СТО/ангар, а там все заостаннім словом техніки. Ех…
Але, маємо, шо маємо, тому ходимо і облизуємося.
А робота йде швидко, труби прогнуті по лекалах і зварені, встановлена ​​гофра для зменшення вібрацій, моя банка Bosal і всеце вивіряється і підвішується на машину.
Правда на певному етапі мені раптом захотілося тюнінгу, не ну а че, машина японська, значить і братимемо тюнінг японський — bosozoku.

>

Але трохи подумавши я дійшов висновку, що я ж дорослісамодостатня дитина, чоловік і обмежився як кінцевик витонченимблискучим «пісюнчиком» як його називає Рома.

Ну а у фіналі я здійнявся під хмари, ну не зовсім під хмари, алепід дах ангару, де посилено накручував оберти, поки системуперевіряли на герметичність.

> Загалом 5 годин, трішки грошей у мінус і новий вихлопготовий.
Так, що мій японський танк став ще трохи кращим.