Маршрут першого дня поїздки
Вирішили їхати через Румунію, щоб кордон з Євросоюзом перетнути на легшому пункті пропуску. Якби поїхали через Закарпаття, то з ймовірністю 90% відпочивали б від 8 до 26 години на кордоні з Угорщиною. Дорога Румунією здебільшого відмінна, але повна відсутність автомагістралей сильно обмежує швидкість пересування. Компенсується це прекрасними видами румунських Карпат.
Дружина фоткала з машини на телефон як уміла ))
Стадо овець у горах йде на пасовищі
Дорога дуже красива, тільки зняти всю цю красу не шкода що в наших Карпатах там де покриття хороше немає таких видів, а там де є чудові види немає покриття ((
Чим ближче ми під'їжджали до Угорщини, тим страшніше ставало все:починаючи від асфальту і закінчуючи загальним станом будинків і проїжджих автомобілів.Бідність тут стояла в повітрі.До КПП ми під'їхали до 15:00, подолавши на той час близько 450 км дороги.Стали в чергу і буквально за кілька хвилин за нами став Спрінтер з Чернівецькими номерами. Це наші земляки везли людей на заробітки до Італії.Побачивши перед собою співвітчизників обидва водії вийшли з буса і підійшли до нас поговорити.Почали розпитувати куди ми їдемо (насправді не слухаючи нас взагалі), з якою метою і які у нас документи Побачивши у дружини в руках бронь засміялися і сказали що нас без контракту не пропустять і взагалі так як нас четверо ми повинні будемо відгортати 400 євро, інакше нас ніхто в Угорщину не пустить і ми поїдемо назад додому. Але вони можуть по душевній доброті нам допомогти "вирішувати" за 200 євро )) Ми намагалися їм пояснити що ми туристи і їдемо на море у відпустку, але мені здалося що вони просто не були здатні сприймати реальність, відмінну від своєї. До останнього розпитували нас, куди саме на роботу ми їдемо. Їх абсолютно не бентежила машина, м'яко кажучи не відповідна такого роду перевезень, дитина 4 років від народження і 70-річна теща. І мені тоді стало дуже соромно. Соромно за те, що люди по всьому світу здебільшого бачать українців лише двох видів, і обидва види були представлені в цьому Спрінтері:ті, хто щастить і ті, кого везуть. І без грошей) і рушили далі вузькими путівцями до автомагістралі на Будапешт. Згідно з правилами транзиту ми не мали права заїжджати до міста і довелося його об'їхати об'їзною. Саму Угорщину ми толком і не бачили, оскільки наступні 650 км припали виключно на автомагістраль з обмеженням 130 км/год. Я їхав 150 на крузію та до 200 на випередженні щоб скоріше дістатися до кордону з Хорватією, тому що для доньки та тещі сприйняття дороги відрізнялося від мого. Поліція трасою ловить "на живця". Тобто, патрулює трасу в цивільній на вигляд машині і навіть заграє з потенційними порушниками, намагаючись їх розбурхати. Якщо клюєш на такий підкат і починаєш навалювати з копченими рядами то ризикуєш після перемоги побачити в задньому дзеркалі мигалки. Благо штрафи не дуже високі і при оплаті карткою на місці отримуєш істотну знижку )) Ми не валили на тлі лихачів і тому не попалися. Нічліг. Всю дорогу я страшенно нервував, тому що постійно відчував биття коліс, перевіряв рівень масла (яке, до речі, за всю дорогу туди і назад випарувалося і довелося доливати) і взагалі був не у своїй тарілці, бо не звик їздити далеко на машині, яку щодо техніки не знаю "від і до" і не вилазив в ідеал. Тому після приїзду в апартаменти ми з дружиною побігли до місцевого Макдака за вечерею і вже через якихось 40 хвилин усі дрихли, як ховрахи. Ранок почався знову з Макдака та заправки. Поснідавши і підгодувавши машину, ми рушили далі, залишалося проїхати ще близько 450 км до нашої кінцевої точки - містечка Vodice.
Дорога здебільшого також була собою автомагістраль з обмеженням 130 км/год. "від добра добра не шукають" - подумав я, і поставив 150 на круїз. Треба сказати що на такій швидкості капот Мустанга неприховано хоче тебе вбити, постійно погрожуючи моторошною вібрацією. Тож замки наступного року точно будуть, правда поки що ми з дружиною ще не вирішили якісь саме - з тросами, чи без. В іншому Станг виявився напрочуд приємним. Управлявся напрочуд чудово навіть на 18-х колесах з кросоверним профілем, шумоізоляція на мій невибагливий смак теж нормальна, прямий вихлоп порівняно з тим оточенням Ада, яке в мене стояло на Ауді - взагалі тихоня. Чекав я набагато гіршого і був приємно здивований, треба сказати.
По приїзду заселилися в апартаменти і потім перші чотири дні намагалися зрозуміти що ж нам робити, настільки ми були втомлені від роботи, весняного карантину та інших радощів життя. І тільки на п'ятий день ми почали потроху розслаблятися.
Дочку всі наші тяготи
Загалом враження у нас залишилося неоднозначне. З одного боку відпустка та море - це добре. Але в порівнянні з минулими роками відпочинку в Греції на Ситонії все було небагато, та гірше. Клімат, безперечно, відчувається і він приємний, на відміну від тієї ж Болгарії, де всі як удома в поганому значенні цього слова. Море дуже гарне на фотках, напевно тому його так люблять завсідники Інстаграма. Нам же воно здалося якимось сумним, чи відчувається в ньому якийсь північ. Егейське відчувається веселішим, південним, і справа тут не тільки в температурі води. Дно практично скрізь устелено галькою, точніше гігантськими каменями. На деяких пляжах частково берег і прибережне дно посипане подрібненою натуральною галькою, ходити якою значно приємніше (особливо дітям). Є правда і піщані пляжі, ми були на двох таких на острові Муртер. Слово "острів" на мій погляд до нього можна застосувати з великою натяжкою, думаю, місцеві його так обзивають заради більшої романтизації серед туристів. Порівняно з білим піском на Ситонії місцевий пляж виглядав пригнічено забитими людьми та пляшками. Чесно, стільки битого скла під ногами я в житті бачив тільки у нас у місті на березі річки Прут.
Місцева кухня є клоном італійською з домішкою авторської пікантності. Наприклад, томатний соус для піци занадто гострий, доньці не сподобалося попри всю любов до цієї чудової страви. Восьминогів у морі дуже мало, у канабі (місцева назва ресторану) навіть не подають їх обсмаженими, лише у салаті. Ціни в порівнянні з Грецією місцями однакові, місцями трохи дорожчі. Алкоголь у закладах виявився дорожчим у ТРИ рази, що нас зовсім не порадувало. Окремо варто зупинитися на парковках. Вони майже всі платні, оплата погодинна і від т.Зв. Зони:чим комфортніше паркування розташоване, тим воно дорожче. Нас врятувало те, що в цей час у Хорватії сезон уже добігає кінця, і паркування біля деяких пляжів не перевіряються. Поспостерігавши два дні за літньою німецькою парою ми зрозуміли, що економити не геть не лише слов'яни.
Німці на відпочинку
Краща машина, яка нам зустрілася за всю відпустку
Дроблена натуральна галька - велика рідкість на місцевих пляжах
У старій частині міста вулиці дуже вузькі, часом можна зависнути в пробці
Звичайна галька, дуже велика, ходити незручно
Місцевий транспорт
Душові машини Два тижні пролетіли дуже швидко, але все-таки на відміну від Греції назад додому вже хотілося. На зворотному шляху зустріли ось таку штуку.
Сподіваюся наступного року зможемо поїхати все-таки саме туди, куди хочемо. Хоча дивлячись на статистику захворюваності розумієш, що швидше за все 2021 рік буде в кращому разі таким самим.












Коментарі(9)
MisterKoshakбув 11 місяців тому
Їжджу на Mercedes-Benz A-Class Табурет і ще 2 машини
Черкаси, Черкаська область
круто!
MEDVEDc4авторбув 1 рік тому
Як подорож була крута. А ось сам морський відпочинок не дуже сподобався. У мене смаки специфічні, люблю щоб до пляжів потрібно було їхати довго і нудно, і щоб їх вибір був більшим. Та й галька мені не до душі, як і дружині з донькою. Але взагалі доро...
dedbarbosбув 2 роки тому
Дима Ващенко
Їжджу на Hyundai ix35 ~baRbos~
Харків, Харківська область
На останній фотці це одна з трьох лопатей вітряка.
MEDVEDc4авторбув 1 рік тому
По трасі якраз три вантажівки поспіль з ними їхали. Треба сказати, поблизу габарити вселяють.
xWarlokxбув 4 місяці тому
я прифігел від фото… чому на кінці не висить червона ганчірка?)