Думки вголос

Люблю думати. Давно кинув - бо заважало думати.
Тут авто-тусовка - тому тут хочеться поділитися думками проавто...
Минув рік з моменту покупки.Хочу почати з подяк. Дякую Тобі, Господи! Ти примудрився вкласти в одну машину все, про що я тількиміг мріяти! .. Справжній підкорювач будь-яких доріг і напрямів., втой же час досить простий і аскетичний - є все, що необхідно, аленемає нічого понад це.Навіть електросклопідйомник - в Ниві -розкіш, тут - необхідність - пасажирське скло навіть з моїмидовгими руками не піднімеш. Куба — у п'ятидверок менше, та йвзагалі — один із найбільших у своєму класі, при цьому дві двері —і на задньому сидінні місця вистачає навіть мені при зростанні метрдев'яносто. Що цікаво – сплячих дітей із заднього сидіння діставатицілком зручно – повірте, великий досвід – є з чим порівняти. Доситьпростий конструктивно - поки всі питання легко вирішуютьсясамостійно і, в той же час у порівнянні з нивою досить досконалий.При цьому досить надійний - чутки про ламкість якщо і застосовні, можливо, до Land Rover, але поки в моєму випадку невиправдані -поки лише дрібниця, що з урахуванням віку цілком нормально, особливо якщо врахувати активний стиль водіння, і, крім міськийїзди, щодня кілометрів десять лабіринту з ям, що колись бувасфальтовим покриттям, що переходить у ґрунтовку…
Технічна простота дає достатнє поле для тюнінгу. Поки доопрацюванняспрямовані в основному на підвищення економічності, тому щоавтомобіль від народження, за нинішніми мірками, має достатнійапетит, і вік ніяк не сприяє його зниженню, проте, завдяки рядузаходів, собівартість кілометра пробігу на даний момент вже дещонижча ніж у середньої бензинової легковики. Дещо зі зробленого вжебуло представлено до уваги шановної публіки, щось перебуває впроцесі налаштування-доопрацювання і свого часу будепоказано-розказано, низка ідей ще в планах — одного разу засвоївосновне правило тюнінгу — поетапність. Не можна впроваджуватиодночасно багато доробок — потім неймовірно важко, а часом і зовсімнеможливо налаштувати… Щодо іншого технічного тюнінгу — дякую СанСаничу за тверезий аналіз можливостей і необхідності оного — язрозумів, що стокових можливостей мені достатньо. Щодоекстер'єру-інтер'єру — дякую elserge За чудові статті— я визначився з концептом та шляхами — гадаю, згодом буде багатоцікавого. Окрема подяка junkyardsu За надихаючийприклад ставлення до ретро авто та їх реставрації
— думаю це втримає мої дії в рамках автентичності, хоча, звичайно, будуть варіації — ну не можу я як усі — пам'ятаю, коли врученніатестатів у школі директора/вона вела математику/видала приблизнотаке - "це людина, яка шукає свій шлях - якщо є два шляхи вирішеннязавдання - йому потрібно знайти третій". Тому, не серчайте, ортодокси — технічні експерименти саме з цієї опери.
Найбільший респект Чарльзу Спенсеру Кінгу — людині, світлий розумякої зміг синтезувати і матеріалізувати цей, революційний на тоймомент, автомобіль. Єдиний в історії автомобіль, удостоєний честібути виставленим у Луврі, лімузин серед позашляховиків, неймовірне, на той момент, поєднання прохідності та динаміки 12 сек до сотні -це у 1970 році при масі в дві тонни та аеродинаміці, як у фінськогопівострова/англійський гумор/. При цьому обриси, що пройшли безсерйозних змін до наших днів — це реально класика — нічогоспільного з безпомилковим нинішнім автопромом. Якось прочитавцікаву фразу - "якщо, залишивши машину і йдучи ви не обернулися -ви купили не ту машину". Я обертаюся, і не раз… Взагалі меніздається, що знайти свою машину — це близько до того, що знайтисаме свою супутницю життя. Перше - припиняється пошук і сумніви, приходить глибокий спокій - і вже неважливо, які чудові частинитіла бувають у оточуючих - тобі потрібне саме те поєднання, щодісталося тобі. Потім недоліки починають сприйматися як невід'ємнупротивагу достоїнствам — адже нічого ідеального в цьому світінемає. А часом те, що в громадській думці вважається недоліком, раптом стає гідністю — як оспіваний Макаревичем тонкий шрам наулюбленій попі… Потім приходить бажання пізнати справжню природутого, що тобі дісталося і взаємодіяти згідно з цією природою, а непросто використовувати для отримання чуттєвих насолод. І окремапісня – відновлення після чиїхось спроб насолоджуватися. Як завжди— зовні начебто нічого, а ближче-глибше — рідна мама! Дивишся часомі думаєш - "ось це тебе життя..." І серце кров'ю обливається відбажання допомогти. Починаєш вникати і розумієш, що добре все булоспочатку, як у Микільського - "може лише один погляд назад менівідкриє в майбутнє очі". Зрозуміло, всі хочуть знову, але, якщо змашинами цього типу виходить — не зовсім, часом зовсім не те, зате— НОВЕ! , то стосовно іншого — це вже фантастика. І, як правило, щоб не дісталося, воно або сприймається як щось тимчасове, абопіддається тюнінгу. А щастя все одно немає. Лише вічна гонка упошуках оного. А якщо прислухатися до мудрих. Стародавні казали, щоспроба заспокоїти почуття, потураючи їхнім поривам — байдуже, щогасити вогонь, поливаючи його олією. Цікаво, один відомий психологпроводив семінар і давав завдання:перше – записати всі своїбажання. Один дуже відповідальний написав їх близько тисячі. Адруге — вибрати з них ті, що справді ваші — не із зомбоящика, невід батьків, друзів тощо… Той-таки відповідальний після довгихроздумів залишив два! Відповідно практично все, що ми хочемо, посуті, нам не потрібно!
Бажаю кожному знайти себе і свій шлях!