Травнева частина 3

Ура, дісталися заключної частини нашої поїздки. :)

Вранці все просто і зрозуміло — підйом, зібралися-розібралися, залишали речі в багажник і поїхали.

Виїжджали досить бадьоро, але мабуть два дні в дорозі давали просебе знати.Тому потихеньку почала проявлятися втома, і хотілосяякнайшвидше доїхати. Не виходило, бо дороги.:)

Першою зупинкою у нас був Корсунь-Шевченківський, містечко невелике, але з багатою історією.У 2032 році йому, між іншим, буде1000 років, а за 30 км від нього народився Тарас Шевченко. Ічастина експозиції музею присвячена Корсунь-Шевченківськійоперації, хоча більшість місцевих (і учасників нашої поїздки)зійшлися на думці про те, що техніку можна було поставити десь позаландшафтним парком.

У музей ми не пішли. Якось не складається у нас із екскурсіями. Апарком прогулялися. Гарно, тихо. Затишний парк. Чимось нагадуєУмань, але не так затоплений туристами. І стоїть на острівцях, якіутворює річка. Багато містків, дерев, фонтанчики. Зустрічаютьсяневеликі пам'ятники. Про один нам місцева бабуся навіть розповіласумну легенду. Ви її цілком можете реконструювати самі за ключовимисловами — кохання, армія, смуток, усі померли. Ось що за потягтакий до сумних легенд із суїцидальним нахилом? :) Ні що б щосьгероїчне придумати з епіком та перемогою. ))

Далі ми трохи плутанули містом у пошуках ГЕС. Поки плутали, почулина нашій частоті таких самих мандрівників, як ми, тільки з Києва.Поспілкувалися, та й роз'їхалися, вони до парку, а ми далі ГЕСшукати.
ГЕС була збудована у 30-х роках 20-го століття. І, якщо віритиВікіпедії, була однією з перших ГЕС в Україні.

Вона була модернізована у 2007 році і досі діє. Дуже симпатичнаінженерна споруда. І видно, що будувалась тоді, коли інженернимоб'єктам намагалися надати індивідуальності. Ковані огорожі таліхтарі по всій довжині дамби виглядають дуже органічно. Якщо вжеми дивимося гідротехнічні споруди, то вирішили заїхати ще й у містоСтебльов. Він по дорозі і там теж ГЕС, тільки побільше. По гребліможна проїхати машиною. Але не всі навігатори знають про це. :)Витратили 15 хвилин визначення напрями подальшого руху, т.К. Всінавігатори радісно вели у різні боки.

Подивилися на простори, пофоткали та поїхали далі.
Фінальний пункт поїздки — каньйон у Буках.

Якщо загалом — гарно. :) А в частковості розглядати якось уже силне було. Та й кількість туристів перевищує всі розумні межі.Потрібно колись туди з'їздити окремо, і бажано у будній день. Тодіможна буде подивитися власне каньйон та природу, послухатирічку.

На цьому змістовна частина поїздки оголошується завершеною. Далібула тільки дорога додому Київською трасою та фінальна кава назаправці перед містом.

Було круто. :)