II. Автомобіль знаходить дах та ім'я Нива (Частина1))

Новий автомобіль, зрозуміло, починає народжуватися спочатку напапері - і ескізах дизайнерів (« крокодил» — явний і вкрайрідкісний виняток).

Автором дизайн-проекту вазовського джипа на всіх етапах робіт (крімпочаткового, «крокодильського») був молодий художник-дизайнерВалерій Семушкин.
Цитата:
В.Семушкин.Тему «Автомобіль для сільської місцевості» я вибравсам.Тут мені мали допомогти 17 років життя в сибірському селі.Увсякому разі, я на це міцно сподівався.
Два інші дизайнери — Владислав Пашко та Ігор Гальчинський — взялисяза дизайн-проект мікролітражки.
аналогів багато, вивчай, роби по-своєму і все вийде. А ось що такеавтомобіль для сільської місцевості? < Про початок роботи надавтомобілем «Нива» мені доводилося читати багато. Дещо й самомудовелося розповідати нашим місцевим кореспондентам. На превеликийжаль, те, що з'являлося в пресі, мало, м'яко кажучи, багатонеточностей (чи то в результаті авторських фантазій, чи то щечомусь). Пишуть, наприклад:«Коли Косигін побачив перші прототипи-Носії нової машини (йдеться про «Ниву»), він запитав розробників... »і т. Д. Так не було цього! Ніколи Косигіну жодних прототипівне показували, ні з якими розробниками він не розмовляв, та йрозробникам би цього ніхто не дозволив. Чи таке:«Машина малакліренс, що не відключається, і тому впевнено йшла на штурмснігових барханів». І ще:«Необхідний був візок для випробуваньнизьких агрегатів…». Напевно, в першоджерелі було «нивівських», алещо там до точностей — аби красиво. Ні на повну об'єктивність Простонамагався згадати, як це було у реаліях. Як у Жванецького:— Як цеВи все пам'ятаєте?

>
— Забути не можу!
Ну, як можна забути, наприклад, такий ось «перл» з міськоїгазети «За комунізм»:«Після перших малюнків через чотири рокиз'явилися перші дослідні зразки для випробувань, як завжди — ізпластиліну»! А ось що написав у 1978 році австрійськийавтомобільний журнал «Austromotor»:«Несподіваними були порівняноневисока вартість, форма і оснащення цього нового автомобіля зпідвищеною прохідністю. Те, що Lada пропонується у варіанті, якомупрактично немає нічого рівного, ясно показує, що російські торговістратеги дуже уважно спостерігали та аналізували автомобільнийринок і точно потрапили в ринкову прогалину».

Та не було жодних «торговельних стратегів»! Жодного в той ужедалекий час мені щось не зустрілося, та й зараз їхній благодійнийвплив якось не відчувається. Принаймні жоден із цих «стратегів»тоді не прийшов і не сказав:— Роби так і буде те, що треба явідповідаю за все! Правда, одного разу до нас на КВЦ. Де у рокирозташовувався наш Центр стилю, прийшов Юрій Михайлович Пашин.Побачивши контури макета автомобіля підвищеної прохідності, що вженамітилися, він сказав:— Слухай, ти зроби такий автомобіль, щобколись якийсь сільський мужичок під'їжджав до свого будинку, тодружина вибігала б швиденько відчиняти ворота... Порада, звичайно, була дещо абстрактною, але в той же час абсолютно мені зрозумілим, дуже образним та цілком художнім. На відміну від численних«художніх» порад, які (за рідкісним винятком) мало що давалихудожнику, окрім безлічі різних, здебільшого суперечливих таамбітних думок.

> Але шановний мною Юрій Михалич, на щастя, ніякий не«торговельний стратег», а просто тямущий інженер-конструктор ізгарним почуттям гумору.

> А ось що таке автомобіль для сільської місцевості? Для селаце одне. А для сільської місцевості як це зрозуміти? Адже це далеконе одне й те саме. Хіба не може розраховувати людина — наприклад, суто міська — на те, щоб мати автомобіль, на якому можна поїхати всільську місцевість, на полювання, на риболовлю, в ліс за грибами іт.Д.? Можливо, моє уявлення про автомобіль, який належалорозробляти, не зовсім узгоджувалося із завданням на дизайн-проект.З самого початку роботи я розумів, що автомобіль з повним приводомможе бути дешевим. Хоча б тому, що має додаткові агрегати — переднійміст і роздавальну коробку, збільшену вагу, а, отже, і складнішугальмівну систему. Тому, як би ми не спрощували дизайн кузова таінтер'єру, яким би спартанським не намагалися зробити цейавтомобіль, він за визначенням буде дорожчим, ніж ВАЗ-2101, що вжевипускався.

<
Я чудово уявляв собі рівень життя на селі, особливо на Уралі, вСибіру, та й у центральній частині. Звичайно, у південних районахлюди жили багатшими, але й дороги там кращі. Так що ясно було, щодо сільської «глибинки» такий автомобіль дістанеться ще не скоро.Так, саме для села був потрібен спеціальний автомобіль . На якомуможна привезти сіно, відвезти кілька мішків картоплі до міста, нутощо. Такий автомобіль міг, в силу ще складнішого оснащення, коштувати ще дорожче, ніж просто повнопривідник. До речі, в селі зтакими. Завданнями чудово справлялися маленькі тракторишки типу«Білорусь» чи «Володимирець». Випускалися «Волинь», УАЗ-69 —начебто те, що треба сільській місцевості. Мені здавалося, що нашавтомобіль повинен доповнити цей ряд, а не бути ще одним такимсамим. Ось такі були міркування в момент початку роботи. Тоді ж, увересні 1971 року, я отримав від начальства завдання та папку зескізами відкритого джипу. На багатьох із них вже були позначенірозміри, тільки не проставлені цифри. Залишалося їх проставити іроби собі макет — спочатку в маленькому масштабі, потім і внатуральну величину. Але на роль простого виконавця я внутрішньопогодитись ніяк не міг. Мабуть, бажання все робити по-своєму булозавжди, спрацювало воно і цього разу. Декілька попередніх ескізівне прояснили ні образу, ні характер автомобіля. Мені булозапропоновано зробити щось краще, ніж два зразки «крокодила», щовже народилися. На що я відповідав, що можу зробити по-іншому, алекраще — не гарантую. За що, звісно, отримав тоді сповна:«Чому вастам навчали? », «Диплом — на стіл! » і т. П. Щоправда, я не дуже йображався на такі випади — розмови розмовами, а справа ділом.Вирішено було. Одночасно робити макет у натуральну величину. Звересня до грудня — фактично за три з половиною місяці — макетвідкритого джипа в натуральну величину було завершено. Буврозроблений та виготовлений каркас із металу, а кузов буввиліплений із пластиліну, частина деталей була виготовлена здерева.Сидіння були виготовлені з максимально можливою імітацією, задні складні для збільшення площі багажника. У роботівикористовувалося (точніше — певною мірою враховувалося)компонування, розроблене в ОГК влітку 1971 року, за якимвиготовлені вже були «крокодили».

> Особливість і складність цього макета були в тому, що ізовнішня форма кузова, і інтер'єр були виконані в одному макеті (щераз нагадаю, що тоді робився відкритий варіант автомобіля).

Стиль швидкий термін виготовлення пояснити можна дуже просто - всеробилося за ескізами. Намалював, накреслив і одразу — у роботу. Замною були закріплені один слюсар, один модельник по дереву тамодельщик-майстер вищої кваліфікації та здібностей — фактично немодельщик, а скульптор та майстер на всі руки (про них я вжерозповідав).Чим ближче робота йшла до завершення, тим більше меніздавалося, що ця розробка якось нікому і не потрібна, хоча праці внеї було вкладено багато, в тому числі і моїми помічниками.

Після Нового (1972) року в моєму плані робітзначилося:«Авторський контроль виготовлення масштабноїмоделі».

Нарешті, з'явився деякий вільний час, з'явилася можливістьнамагатися замальовувати свої уявлення про автомобіль для сільськоїмісцевості. З'явився час вивчення інформації з повнопривідникам. Імабуть, настав час і для формування цих своїх уявлень. Ніякі«торговельні стратеги» в нашому Центрі стилю, як і раніше, так і нез'явилися. Зате став з'являтися Петро Михайлович Прусов — провіднийконструктор проекту (далі в і для стислості — П.М.). Декільказустрічей з ним все ж таки якось допомогли формуванню в загальнихрисах можливого напрямку в розробці зовсім іншого автомобіля, ніжвсе, що було зроблено до цього.

> З'явилася також можливість порівнювати різні уявлення проповнопривідника, у тому числі й великих фахівців УГК тазаводу.

Завдання було на розробку відкритого джипа, нічого іншого спочаткуне мислилося. Один із перших нарисів В. Сёмушкина — трохиоблагороджений «крокодил» Так виглядав майбутній вазовський джип(1:5) після більш ретельного опрацювання. Дизайнер В. Семушкин (які далі)
Було зроблено і ретельно «вилизано» повномасштабний пластиліновиймакет майбутнього вазовського відкритого джипа (ліворуч)

Цитата:

- Ну чому б не взяти і не вирізати з "жигулів" півметра, і зробити "жигулі" повнопривідними? Навіщо потрібно конструювати спеціальнийкузов? Я якось став прискіпливо ставити йому досить різкі питання (звісно, не підозрюючи про те, що він не маленький начальник):-Як це вирізати? Чим вирізати? Як це зробити? Штампувати, збирати, зварювати, а потім розрізати, викидати півметра кузова та зновузварювати? Як зварювати - встик, внахлест? Як це робити? Поспіловпотім, напевно, і сам розібрався і зрозумів, що так робитинеможливо. Але те, що кузов для повнопривідника може бутицільноштампованим і несучим — це вже було на рівні ідеї. Нестверджую, що це була тільки його ідея немає. Як то кажуть — ідеяносилася в повітрі. Адже і «крокодил» був безрамним, та й відомийамериканський джип М-151 теж. І наші повоєнні повнопривідники«Перемога» М-72 і «Москвич-410» теж мали безрамні кузови, щонесуть. Чудово підтримало. Справді, чому б не бути кузову, як у«Жигулів»? Звичайно, його необхідно сконструювати спеціально і самев тих розмірах, які необхідні, і звичайно — з розрахунком на важкідорожні умови. А комфорт для такого автомобіля хіба не так самонеобхідний, як для будь-якого іншого, шосейного чи міського? Менібуло цілком зрозуміло — те, що тоді вважалося комфортом, це желементарні умови. Припливний вентилятор, обігрівач, м'які сидіння- це комфорт, чи що? Звичайний автомобільний набір.53 І чомуавтомобіль для ґрунтових доріг і бездоріжжя (тобто для сільськоїмісцевості) повинен гуркотіти плоскими панелями, плескати дірявимтентом, мати залізну панель приладів, верещати шестернями безбудь-якої шумоізоляції? Як не дивно, але це доводилося і доводити, і відстоювати. Ще дивнішим виявилося пізніше — коли автомобіль ужевийшов на європейський ринок — подив, який висловлювали зовсім несільські європейці:«Всюдихід, а комфорт як у звичайному легковомуавтомобілі! ».

Але це все буде потім, а поки що не було нічого, крім кількохмалюнків, кількох розрізнених макетів агрегатів і зрілого уявленняпро те, яким має бути цей автомобіль.
Кілька разів я бачив Володимира Сергійовича Соловйова — головногоконструктора (далі в і — В.С.). Він приїжджав до нас подивитися намасштабні макети, підготовлені для продування в аеродинамічнійтрубі. Мені сказали — ось Соловйов, який працював на ГАЗі, бравучасть у розробці «Перемоги», «Волги» та «Чайки». Вже цього менібуло достатньо, щоби поважати людину. Спостерігаю за ним здалеку.Високий, трохи лисіючий, дивиться уважно, слухає. Трохи починаєхмуритися, коли щось довго пояснюють. Голос неголосний, трохихрипкуватий.
Мою першу розробку (відкритого джипа) BC бачив, я навітьпоказував, як розкладаються задні сидіння. Пам'ятаю, що він цесхвалив, це було відразу після Нового року. До весни 1972 року, крім малюнків, почало вимальовуватися об'ємне компонуванняагрегатів., опрацьовувався і масштабний макет. Як і раніше, жодних«стратегів». Натомість П.М. Став заглядати до нас все частіше ічастіше. Мірної плити. Наші модельщики виготовили гіпсові макетиколіс, хоча можна було завезти і справжні, близькі за розміром.гіпсових коліс навколо макета, намагаючись прилаштувати кудись«запаску». Ну, не хотілося мені її вішати ні на двері задка, ні наякісь кронштейни позаду кузова. Незадовго до цього П.М. . Передавмені чорнове компонування. Довжина автомобіля була обмежена - три зполовиною метри, і не більше. Так що про розміщення запасногоколеса в багажнику або під його підлогою і мови бути не могло. Ітоді ми з П.М. Домовилися, що спробуємо запаску засунути під капот, а роз'єм капота зробимо збоку. Аналог цього рішення вже був - цеFIAT-127.Звичайно, в порівнянні з фіатівським наше колесо булопросто величезним, але об'ємне компонування показувало, що все маєвийти. До речі, FIAT-127 мені дуже подобався. Особливо дизайн йогопередньої частини. А ось задок (термін суто автоконструкторський, хоч і дещо ріже слух) мені не подобався зовсім, силует теж не дуже.Але скульптурний рельєф передка мені ніби підказував ключпластичного вирішення майбутньої моделі. Масштабний макет 1:5уточнювався одночасно з опрацюванням основних ліній кузова внатуральну величину на планшеті. Це сталося 5 травня 1972 року.Навіщо саме BC приїхав тоді до нас на КВЦ і як там же опинивсяПрусов, не знаю. — А це що таке? — спитав Соловйов.
— Макет повнопривідника.
— Хто велів?
— Ніхто не велів, сам зробив.
< /Мені здалося, що питання було не сердитим, а скоріше — дещоіронічним. Соловйов обходив навколо макета, я стежив за виразомйого обличчя. КВЦ. 1972 рік. В. Холод, В. Орлець та В. Семушкин заобговоренням нової концепції
Альтернативний макет (1:3) закритого суцільнометалевого варіанту.На задньому плані — макет колишньої відкритої концепції джипу
Цитата:Припустити реакцію було неможливо. Мені здалося, що головнийякось підтис губи, але оглядав дуже спокійно і неквапливо. Паузазатяглася і ще одне явище сталося — тиша . Кудись зник звичайнийвиробничий гуркіт КВЦ. Я не міг це вигадати потім — не пам'ятаюжодного звуку, довкола запанувала тиша. — Що, ВолодимиреСергійовичу, погано? Не так? — не витримав цієї тиші я. Він трохихмикнув, але ще кілька секунд мовчав.

— Партизани! Парти-за-а-а-ни, але… молодці, молодці-и! — Ф-у-у! —видихнув я нарешті. Такого повороту я зовсім не очікував. Що япережив і де моє серце було в ці секунди - одному Богові відомо. -Та-а-к, а компонування ви враховували — Так, обов'язково, Володимире Сергійовичу!

Я вже ожив і трохи наважився (на мою думку, навітьнадмірно):

< - Ось на цьому плазі нанесено все, що мені давав поагрегатноПрусов, а також мої контури і перерізи по кузову. Все це внатуральну величину в координатних сітках і все це враховано вмакеті. — І колесо, ви думаєте, сюди поміститься? — Вже помістилосяВолодимире Сергійовичу. Ось — на об'ємному макеті агрегатів вонолежить поряд з двигуном під капотом, а роз'єм капота зробимо збоку.— Ну, партизани, партизани…

Це вже звучало як схвалення.
«Художник пише кінчиками нервів» — це про Ван Гогу. І не лише пронього. Усі художники все роблять кінчиками нервів. Така підтримкавід головного конструктора — це дуже здорово, важко висловити, щоце означає. — Скільки потрібно часу, щоб розробити макет унатуральну величину?

— Місяця три-чотири.
— Добре, зустрінемося в серпні. На початку серпня П.М. Сказав, щотехнічна рада призначена на 20-те число. Макет був готовий точно доцього дня. Частина 2: https://megadriver.org
Частина3: https://megadriver.org …4899916394579117113/#post

— Ну, партизани, партизани…

Це вже звучало як схвалення.
«Художник пише кінчиками нервів» — це про Ван Гогу. І не лишепро нього. Усі художники все роблять кінчиками нервів. Такапідтримка від головного конструктора — це дуже здорово, важковисловити, що це означає. — Скільки потрібно часу, щоб розробитимакет у натуральну величину?

— Ну, партизани, партизани…

Це вже звучало як схвалення.
«Художник пише кінчиками нервів» — це про Ван Гогу. І не лишепро нього. Усі художники все роблять кінчиками нервів. Такапідтримка від головного конструктора — це дуже здорово, важковисловити, що це означає. — Скільки потрібно часу, щоб розробитимакет у натуральну величину?

Вся інформація взята з сайту Лібрусек. Книга "високої думкиполум'я".
_______________________________________________
Продовження історії чекайте завтра!
Дякую за увагу)
< br> Не забувайте про турбо палець та коментарі!
Підписуйтесь буде цікаво:)
"
_______________________________________________
Продовження історії чекайте завтра!
Дякую за увагу)
Не забувайте про турбо палець та коментарі!
Підписуйтесь буде цікаво:)
"
_______________________________________________
Продовження історії чекайте завтра!
Дякую за увагу)
Не забувайте про турбо палець та коментарі!
Підписуйтесь буде цікаво:)